Читать книгу Любомир Гузар - Оксана Климончук - Страница 2

Ужитті Любомира Гузара, як у найновітнішій українській історії, переплелися глибокі драми і величні піднесення, трагедії і радощі. Власне, він сам і є українською історією. Справжньою, а не зґвалтованою чужинськими пропагандистами.

У цій історії – героїзм, звитяга, непоступливість злому, подвиг розуму і серця. У цій історії – Любомир Гузар, великий українець, громадянин і духовний проводир. Зі сторінок книги Оксани Климончук постає особистість, яка з дивовижною гідністю, невдаваною інтелігентністю і, водночас, непоборною мужністю відповідала на величезні виклики, що кидала їй доля. Він у всьому був справжнім: у своєму чернецтві й в українстві; серед студентів і з-поміж князів Церкви; у Соборі й на Майдані.

Немає такого мірила, яким можна було б виміряти той вплив, який справив Блаженніший Любомир на порозуміння між християнами, на самоусвідомлення українського суспільства, на піднесення його моралі, зрештою, на ті події кінця ХХ – початку ХХІ століття, які творили сучасну нам Україну. Втім, соціологи, які понад усе довіряють цифрам, ще наприкінці 1990-х зауважили, що число українців, які повідомили про довіру до Любомира Гузара, набагато перевищує кількість вірних Українській греко-католицькій церкві; що його лекції збирають не лише католиків, але й православних, протестантів, мусульман і зовсім невіруючих людей. Що, власне, у визначенні того самого морального камертону, за яким людина налаштовує власне сумління, багато, дуже багато сучасників звертали свій погляд на Любомира.

Його за життя визнали великим, але його монументальність була теплою і живою. Це була Велич, до якої можна було доторкнутися. Яка вміла слухати ще краще, ніж говорити. З непідробною щирістю цікавитися людьми, ідеями, подіями, книгами. Розповідати про священне не пафосно і запалювати неголосно й розважливо.

Мені ніколи не доводилося зустрічати ієрарха, в якому б така глибина і масштабність поєднувалися з такою простотою. Така людська м’якість з такою твердою громадянською позицією. Такий інтелект з таким тактом. Його неможливо було уявити в люксовому авті чи в розкішному інтер’єрі. Так само як і в запопадливому підтакуванні можновладцям. Українські президенти і прем’єри, міністри і партійні очільники переконалися – цей лагідний дідусь ані кроку не відступить у відстоюванні своєї Церкви і свого народу.

Любомир Гузар і діяв, і мислив дуже широко – в його полі зору перебували проблеми не лише Церкви і не тільки України. Він напрочуд уважно вдивлявся у глобальні процеси сучасності, стежив за дискусіями про майбутнє нашої планети і, звичайно, за звивами богословської думки. Блаженніший обстоював те, що християнин завжди повинен наполягати на перетворенні цілого світу на євангельських засадах, і мав свою думку з приводу практично всіх найбільш актуальних питань політичного, суспільного, культурного розвитку України. Особливо його хвилювало все, що стосувалося гідності людини. Владика вважав, що доля України навпрост і вирішально залежить від того, як високо піднесе посттоталітарне і постколоніальне суспільство гідність кожного свого члена.

Час, що сплинув від того травневого дня 2017-го, коли Любомир відійшов у вічність, не віддаляє від нас його постать. Ми лише краще розуміємо її велич, глибину і значення для України, Церкви, для кожного з нас.

Віктор Єленський