За кордони! Історія українки в Греції

Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Оксана Омелюх. За кордони! Історія українки в Греції
Частина перша. Моя історія
Частина друга. Закордон
Частина третя. Великі зміни
Частина четверта. Народження
Частина п’ята. У пошуках щастя
Подяки та роз’яснення
Отрывок из книги
Якщо ви коли-небудь задумувалися про життя за кордоном, але так на це й не наважились. Якщо з кожним новим роком вам усе важче і важче бачити щастя там, де ви є. Якщо ви заблукали, заплуталися самі в собі та боїтеся ступити крок у сторону «Вихід», то ви не знайдете в цій книзі жодної відповіді, як і в будь-якій іншій. Найстрашніше у світі – це невідомість, але іронія в тому, що саме до неї нам треба рухатись, аби її нам пізнати.
Правдива історія про те, як одна дівчина змогла це зробити. Книга, що покаже, як насправді виглядає життя в іншій країні, які виникають труднощі, а які – нові можливості. Вона розповість про сонячну Грецію й балакучих греків, про смішні й радісні моменти життя, перемогу над страхами, розвиток себе й те, чи потрібно їхати аж за кордон, щоб навчитися бути щасливим. Книга, котра хоч на трохи, але розмиє для вас ту невідомість, викличе усмішку на обличчі та нагадає про моменти, коли ви були такими ж щасливими разом зі своїми дитячими мріями. Доведе, що їх легко досягнути, навіть зараз, коли ви ще досі не впевнені в собі та не до кінця розумієте, ким і де маєте бути.
.....
Крім походів у гори, поїздок і безлічі знайомств, був ще океан усього. Взагалі, я думаю, що студентські роки були моїми найкращими роками. Однак в останній рік усе почало йти не так. Я занадто сильно закохалася в одного хлопця, який наче відповідав мені взаємністю, проте нічого не робив, щоб ми були разом. Він закінчив університет раніше за мене і, не доклавши жодних зусиль у пошуках роботи в місті, де ми навчались, повернувся додому. Там він щодня ходив на роботу, що йому відшукав батько, вечорами їв те, що готувала мама, і бавився в «доту»3.
– «Чорт, і як я тільки могла полюбити такого?.. – думала я. – Чому саме він?».
.....