Оглавление
Олександр Бойко. 30 років незалежності України. Том 2. Від 18 серпня 1991 р. до 31 грудня 1991 року
IN MEMORIAM. Марта Коломиєць-Яневська (1959–2020)
Передмова
Розділ І. Крах СРСР: анатомія катастрофи
1. Новоогарьовський процес: дуель, що призвела до катастрофи…
2. Серпневий заколот 1991 р.: фатальний рух політичного маятника
3. Серпнева «точка біфуркації»: вперед чи назад?
4. Пік параду суверенітетів: форсований наступ республіканських еліт
5. «Імперський палець» Бориса Єльцина: чи стане Росія єдиним спадкоємцем СРСР?
5. Перехідний період: куди ми йдемо цього разу?
6. Економічний союз: пошуки нової формули співробітництва
7. «Ми не уявляємо собі Союзу без України…»
8. Боротьба за радянську спадщину: чергова атака Єльцина
9. В. Фокін: «А напоследок я скажу…», або як переконували Україну
10. «Союз: бути чи не бути?»
Розділ 2. Україна в останні місяці імперії: вибір і вибори
1. Трансформація «комуністичного заповідника»: чи здатний народ на правильний вибір?
2. Пошуки виходу з економічної кризи: разом чи окремо?
3. Становлення державних структур: як поділити владу?
4. Проблема територіальної єдності: чи є ліки від «вірусу сепаратизму»?
5. Приватизація та роздержавлення: «наша дивна революція»
6. Референдум та вибори Президента України: останні крапки над «і»
Розділ 3. Біловезька Пуща: міфи та реалії
1. Міф 1: підготовлена спонтанність
2. Міф 2: три слов’янські богатирі
3. Міф 3: сила права чи право сили?
4. «Біловезький феномен»: що це було?
5. Луна Віскулів в Україні: неоднозначність та багатовекторність оцінок
6. Утворення СНД: крах СРСР
Розділ 4. Умови та можливості розгортання державотворчого процесу в Україні
1. Геополітичне становище: між Заходом і Сходом
2. Природно-ресурсний потенціал: парадокси незбалансованості
3. Національна ментальність: амплітуда двоїстості
4. Модернізації навздогін: суперечливі наслідки
5. Радянська спадщина, або багаті теж плачуть
Висновки
Витяги з інтерв’ю Данила Яневського для проєкту «ТАЄМНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»
Документи
Отрывок из книги
Марта Коломиєць-Яневська, журналіст, громадська діячка. Народилася в родині емігрантів в Чикаго (Іллінойс, США). Вищу освіту здобула в Іллінойському університеті та Університеті Урбана-Шампейн. З 1985 р. постійно відвідувала Україну з харитативними місіями матеріальної та інформаційної допомоги дисидентам. 1987 р. записала перше інтерв’ю з В’ячеславом Чорноволом та Михайлом Горинем (т. зв. «Інтерв’ю з-під поли»). Була затримана співробітниками КДБ, інтерв’ю конфісковане, Марта була депортована за звинуваченням у шпигунській діяльності. На початку 1991 р. була першою американською журналісткою, акредитованою в МЗС УРСР, відкрила Київське бюро найстаршого українського англомовного видання The Ukrainian Weekly, одночасно була кореспондентом Associated Press та Newsweek по Україні. В 1996–1999 рр. – прес-секретар Агенції США з міжнародного розвитку (USAID), з 1999 керівник низки просвітницьких організацій та проектів: Української освітньої програми ринкових реформ, «Партнерство за прозоре суспільство», «Партнерство громад», українського офісу Національного Демократичного інституту США (NDI), Української католицької освітньої фундації, Українського жіночого фонду, фонду «Приятелі дітей» та ін. З 2013 р. – керівник програми академічних обмінів ім. сенатора Фулбрайта
Заслужений журналіст України, кавалерка ордену «За заслуги».
.....
Публічний діалог Л. Кравчука та Дж. Буша продовжився у сесійній залі українського парламенту. Відкриваючи зустріч, вловивши настрої американського Президента стосовно підтримки оновленого Союзу і стабільності, Леонід Макарович однак заявив, що підтримуючи ці ідеї Україна не збирається відмовлятися від проголошеного суверенітету: «Ми хочемо сказати, пане Президент, що люди, які тут зібралися, представляють різні політичні сили, але всі вони об’єднані однією великою ідеєю – ідеєю суверенітету України, розбудови її державності, бажання бути господарем своєї власної долі. Ми хочемо вам також сказати, що Україна є одним з ініціаторів утворення нового союзу – Союзу Суверенних Держав, у якому кожна республіка виступала б як суб’єкт міжнародного права, брала активну участь в усіх справах європейських і світових. І що саме на цих підвалинах суверенітету, єдності, братерства, дружби, співпраці з республіками, з іншими державами об’єднуються всі політичні сили України. І що саме це забезпечує сьогодні нам стабільність (виділено – О. Б.)».[33]
Втім, у американського Президента було своє бачення ситуації і свій план дій, що чітко знайшло свій вияв у його виступі в українському парламенті. Промова була написана кваліфікованим фахівцем – Кондолізою Райс, яка обіймала посаду директора відділу у справах СРСР і Східної Європи Ради національної безпеки США. Втім досить швидко з «легкого пера» журналіста-консерватора Вільяма Сафіра, редактора газети The New York Times, вона отримала назву «котлета по-київськи». Як і слід очікувати, у будь якому журналістському ярлику тут було подвійне дно: з одного боку, брутальна і не зовсім коректна назва спічу Президента США у парламенті іншої держави, з іншого – приховане звинувачення лідера у боягузтві. Як про це згадував у 2004 р. сам В. Сафір: «Я тоді назвав цю промову «котлетою по-київськи». Це настільки розлютило Буша, який помилково сприйняв як звинувачення в боягузтві, а не у колосальному прорахунку (по-англійськи котлета по-київськи називається Chicken Kiev, а слово «chicken» в американському сленгу означає «Боягуз»), що з тих пір він зі мною не розмовляє»[34].
.....
