Читать книгу Храп, або Одному таке було – пройшло, і тобі пройде - Олександр Ільящук - Страница 2

Якщо ви тримаєте цю книжку, тема вас зацікавила.

Імовірно, що поради в інтернеті, які передруковують з одного сайту інші, Ви вже спробували. Дуже добре, якщо ви протестували на собі так звані «чудодійні» краплі, кліпси, капи, підв’язки та інший мотлох. Зараз не буду те все перераховувати.

Вірогідно, ви тверезо оцінюєте можливості нашої медицини в плані хірургічного втручання у ротовій порожнині. Запевнення клінік, що «все буде добре», слід сприймати з певною мірою скепсиса. Порізати себе завжди встигнете, проте у лікарів є така річ, як статистика, де є відсоток вилікуваних та, як би це делікатніше сказати, – не дуже. Ніхто не хотів би опинитись у другій групі, але вони є. :-(

Я не виключаю хірургічний варіант, коли за призначенням лікаря не існує іншої можливості допомогти людині позбутися храпу або є реальна загроза життю.

Я не кажу, що моя книжка позбавить вас від храпу завтра. Але, використавши мій досвід і доклавши небагато зусиль, ви будете спроможні отримати нічний спокій. І найголовніше, ваші рідні та сусіди зможуть вимовити: «Нарешті це здійснилось, тепер можна виспатись, алілуя!»

Я навмисно пишу Храп з великої літери, тому що це є велика проблема.

Храп – сильний противник, проте побороти його можна і треба.

Налаштуйтесь на те, що позбавлення від цієї проблеми вимагає часу. В мене на це пішло близько 4 років, з перервами, зневірою, піднесенням та розпачем. Врешті, настав час, коли мені стало зрозуміло, як працює мій організм. Методом спроб та помилок, дослідивши різні варіанти, я навчився прислухатись до сигналів тіла. Аналізуйте, що ви їли впродовж дня, як працювали, нервували або розслаблялися, і з часом ви будете знати, яка ніч попереду вас чекатиме.

Скоріш за все, Вам доведеться переглянути свої звички, змінити харчування, доведеться більше рухатися, а головне – навчитися слухати себе, помічати, який із наведених методів діє на ваше горло краще. Будьте готові до того, що на певний час може стати гірше. Хропіння просто так не подолати. Щоб отримати перемогу, вам знадобляться терпіння та витримка.

Не панікуйте. Як каже моя теща: «Одному таке було – пройшло, і тобі пройде». :-)

Згадайте, у дитинстві ви ж не хропіли?

Чому зараз хропите?

Ось у цьому і треба розібратись…

У якись момент я навіть припустив, що хропіння виникає у більш зрілому віці і слугує захисною реакцією організму під час сну. А отримали ми його у спадок від своїх древніх предків. Це як апендикс.

Уявіть первісну людину в оточенні хижих звірів. Всі її зусилля спрямовані на те, щоб добути їжу та вогонь, необхідні для виживання. І ось прийшла ніч, чоловік розслабився і заснув. У такому стані він абсолютно беззахисний і може стати легкою здобиччю.

Але природа подбала про його захист – могутній храп відлякає найлютіших хижаків: вовків, медведів та саблезубих тигрів…

Ну, а жінка та діти поряд мусять миритися. Вибір невеликий – або з’їдять дикі звірі, або перетерпіти до ранку. Що дужчий храп у чоловіка, то вищий соціальний статус, тим більше жінок і дітей. Можливо, той, хто хропів голосніше, ставав вождем племені абощо.