Читать книгу Вовчиця - Олександр Маяков - Страница 3
Оглавление* * *
– Алло.
– Інгвар?
– Інгрід?
– Скільки разів говорила, що не називай мене на ім’я!
– Добре, мамо.
– Так краще.
– Щось сталося?
– А що, я не можу подзвонити своєму синові просто так? Обов'язково щось має статися?
– Ні, просто ти так просто не дзвониш.
– Хотіла дізнатися, коли ти збираєшся додому повертатися.
– Я і так вдома.
– Інгвар! То твій дім казарма, то ліс якийсь! Тобі тридцять років!
– Двадцять дев'ять.
– Не блазнюй! Я тебе народжувала! І я хочу онуків!
– Мама! Ну, досить!
– Не досить! Інгвар, подумай про нас! Годі ризикувати життям. То армія, то лісництво. Не дай Бог, з тобою щось трапиться!
– Добре, мамо, я подумаю над цим.
– Де ти там подумаєш? Вже як Мауглі! Скоро на вовчиці одружишся.
– Ні, є в мене варіант. Людський.
– Так? І хто вона? З пристойної сім'ї?
– Вона з Осло.
– Те, що вона з Осло, не гарантує, що вона з пристойної сім'ї.
– Вона служить у поліції.
– Те, що вона служить у поліції, не гарантує, що вона з пристойної сім'ї.
– Я… я кохаю її і мені все одно з якою вона родини.
– Чому так не впевнено?
– Впевнено!
– Ну гаразд. Сподіваюся, ви…
– Мама!
– Добре, добре. Не буду тиснути. Всього доброго.
– І тобі.
