Оглавление
Олександр Ірванець. Сатирикон-XXI (збірник)
Рівно/Ровно (Стіна): нібито роман
* * *
Оповiдання
День Перемоги
Загальний аналіз
Bruder
Львівська брама
1
2
3
Золото Павла *******ка (Львівська брама-2)
Очамимря. Повість безврем'яких літ
Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман
Частина перша
Частина друга
Епілог він же пролог
Мій хрест
Художник
«Хтось говорить про гроші…»
«Вже літня ніч допита до останку…»
Перший сніг
Багатообіцяюча пісенька
Журавель
««О-ля-ля! – сказав Артюр Рембо…»
Пейзаж з вікна казарми
Трамвай
Осінній лист, або про те, що буде
«5000 000 ковтають ранкові бульйони…»
Три пісеньки американського солдата
І. Реквієм-скоромовка
ІІ. Застільний апокаліпсис
ІІІ. Дембельське
До французького шансоньє
Мій хрест
Прощальний романс
Пісня австралійського абориґена
«Де б ти хто б ти коли б ти яким би ти досі не був…»
Тамбурна балада
«Переночуй мене, вишневий саде…»
Сон
Сумнів
Травнева балада
Тінь великого класика
Колізей
Вітрильник. Фантазійне
Лоліта
Роберт Фолкон Скотт[9]
«У нас ще так багато нас – без нас…»
«Це ані добре, ні погано…»
Сонетоїд
1990
1992
1994
1996 (Поїзд Київ – Луцьк)
Юркові, самому собі й Вікторові. Саме в такій послідовності
З циклу «Midlife Crisis»
Турбація мас. Гімн-ода Бу-Ба-Бу
Ода гривні
Любіть!
Вірш до рідної мови
Відкритий лист. до прем’єр-міністра Канади Браяна Малруні та генерал-губернатора Романа Гнатишина від трудящихколгоспу «Шлях Ілліча» (закреслено) «Шлях Ільковича»
Латино-українська величальна
Два нежданих верлібри
Перший нежданий верлібр
Другий нежданий верлібр
Варіація на тему оголошень у київському метрі
«Ця здогадка давня, але не іржава…»
Вірш американського збоченця
Фантазі
Спогад про світязь
Інфінітив
Короткий лист до Олесі (З циклу «Листи з Олександрії»)
Лист до Т. Г. Шевченка, українського письменника, революціонера й демократа (З циклу «Листи з Олександрії»)
Листівка з італійським краєвидом для Іздрика
Українсько-німецький розмовник
Польський віршик
На перехресті осені й зими
До питання про категорію часу
Eine Kleine Nachtmusik
Уроки класики (Цикл)
Урок І
Урок ІІ
Урок ІІІ
Короткий вірш про кінець світу
Старий поет – молодій поетці
Пісні східних слов’ян
Українська пісня. Співають, ідучи, дівчата…
Білоруська пісня. В чебуречній греки їли чебуреки…
Російська пісня, яка перманентно повторюється
Депутатська пісня. Нікому конкретно не присвячується
Український паліндром
Вірш з ідеальною римою на аграрну тематику
Вірш з епіграфом і присвятою
Лист до сержанта Пономаренка
Виклик лікаря скасовано
Смерть поета. Мініатюра
Звернення поета до співвітчизника, як до рівного собі. Міні-мініатюра
Сон про Європу
2009
«Це навіть вже не мрія, а мана…»
Пізньорадянський диптих. Спроба віршів для дітей
І
ІІ
Ще два вірші для дітей
Дорожньо-транспортна пригода
Новорічне
Бонус. Білорусь. Поема
Розтривожений стрижень душі (Слово про Вчителя)
Бонус. Play the game. Оповідання з точними і приблизними калькуляціями
Отрывок из книги
Не такого вже й раннього ранку погожого вересневого дня письменник Шлойма Ецірван прокинувся з якимсь дивним передчуттям. Щось йому наснилось, якісь тьмяні образи, химери іще клубочились десь у сонному мозку, все глибше поринаючи у підсвідомість і не даючи себе висмикнути чи бодай доторкнутися до себе. Письменник Шлойма Ецірван рвучко сів на ліжку й обсмикнув піжамну куртку, яка задерлася аж під пахви. Жовта каракатиця каштанового листка, прилипнувши до шибки іззовні, повільно сповзала-спускалась донизу. У відчинену кватирку хрипкувато придихав вітерець. Письменник вишпортався з ковдри й босоніж почалапав до підвіконня, похапливими жестами сліпця намацав пачку сигарет і запальничку. Головне тепер – це припалити не фільтра, а тютюн. От уже й очі розплющуватись починають потрохи. Так, і що воно тут? Туманець в голові, туманець і за вікном. Ох, не треба було вчора з тим Маульвюрфом по третю пляшку їхати… Та й по другу не обов’язково було. Ну та вже що сталося, те сталося. Десь там, у шафі, був ефералган. В кухні щось гупнулось об підлогу. Це Боніфацій стрибнув зі столу. Що там можна робити, на столі?.. Після вчо… Ох, як же воно важко. Ось вони, наслідки безпутства й невлаштованого життя. Два тижні минуло, звідколи Оксана, залишивши йому на столі роздратовану записку: «Як тобі така важлива твоя творчість, то можемо пожити певний час окремо», відбула Клеванським коридором до батьків, у тихе село на Волині. Шлойма лише плечима знизав – окремо, то й окремо…
Японський будик в узголів’ї ліжка дрібно заверещав. Так і є – 7:49. Сімка й сімка у квадраті. Забобонний ти чоловік, Шлоймо. І то усе життя, від самого дитинства.
.....
– Хоч піти зі мной в больницю? – в її запитанні-пропозиції бриніла загадковість.
– А нашо? – тупо відповів Шлойма запитанням на запитання.
.....
