Оглавление
Олеся Ісаюк. Роман Шухевич
Початок. Замах на Собінського
Львів і навколо нього: націоналістичне підпілля 1920 – 1930-х рр
Львів, 1926 р
«Мого тата ляхи забрали!»
Напередодні великої війни: великий бізнес і мала війна
Переграти Гитлера
Командир Підпільної армії: проти нацистів
Командир підпільної армії: Проти Радянського Союзу
Дуель з чекистами
Ціна боротьби
Отрывок из книги
Міністри внутрішніх справ завжди мають багато ворогів. Не був винятком і Броніслав Пєрацький, міністр міжвоєнної Польщі у 1931–1934 роках. У винятковій небезпечності своєї посади Пєрацький переконався сонячним літнім днем 15 червня 1934 року. Коли чоловік приїхав до «Товариського клубу» на обід, до нього наблизився юнак з револьвером… Через дві години урядовець помер у лікарні, не приходячи до тями. Через тиждень у підпільній газеті «Сурма» з’явилося повідомлення: смерть міністра була наслідком вироку, винесеного ОУН.
За кілька днів ця новина облетіла Польщу, а за нею – Європу. У міжвоєнній Європі не бракувало політичних вбивств, але в Польщі такого не траплялося від часів убивства на президента Габріеля Нарутовіча у 1922 році. Крім того, зовсім новим і невідомим за межами Польщі була організація, яка взяла на себе відповідальність за замах.
.....
1926 року відбулася подія, яка визначила політичну ситуацію в Польщі на весь час аж до початку Другої світової війни. У травні відбувається переворот, і до влади приходить Юзеф Пілсудський. Саме ця людина фактично забезпечила польську незалежність міжвоєнного періоду, досягнувши цього саме внаслідок збройної боротьби. Спочатку Пілсудський організував і очолив «Легіони Польські», з яких після розвалу Австро-Угорщини і падіння Німеччини сформував польську армію, що під його командуванням дала раду не тільки західноукраїнській армії, а й решткам німецьких військ у Сілезії та Червоній армії влітку 1920 року під Варшавою. Останній тріумф Пілсудського був би неможливим без українців – оборона Варшави за участі 6-ї армії УНР дала йому можливість зібрати сили й підготувати контрудар. Але зрештою це ніяк не вплинуло на долю України.
Пілсудський запровадив у країні єдиновладдя. Хоча у Польщі надалі діяв сейм та інші інститути та органи влади, усі рішення приймав Пілсудський. Посада президента країни перетворилася на суто формальну. Ключові позиції в уряді отримали соратники Пілсудського ще з часів Легіонів. Основною партією країни став «Безпартійний блок співпраці з урядом», який був організаційним оформленням «пілсудчиків». Спроба зламати таку систему закінчилася для сейму плачевно – понад 30 депутатів було заарештовано і відправлено до Брестської фортеці. Щодо політичних противників Пілсудський посів жорстку позицію. «Маршалок» відзначався непростим характером, тож на посаді керівника цілої країни проявив себе повною мірою. УВО, а потім ОУН стали особливим об’єктом уваги поліції і жорсткого пресингу.
.....
