Оглавление
Ольга Опанасенко. Нікола Тесла
Розділ перший. Про жуків, жаб і перші винаходи
Розділ другий. Про упертість, навчання та електрику
Розділ третій. Про телефони, раптові осяяння і дорогу за океан
Розділ четвертий. Про «війну струмів», Колумбове яйце та мільйони Вестінгауза
Розділ п’ятий. Про славу, друзів, пожежі та Ніагару
Розділ шостий. Про радіокеровані кораблики та небезпечні експерименти
Розділ сьомий. Про мінеральні джерела, блискавки та їх приборкання
Розділ восьмий. Про «Всесвітню систему», вежу Тесли і Тунгуський метеорит
Розділ дев’ятий. Про Нобелівську премію, медаль Едісона і голубів
Розділ десятий. Про автомобілі, мрії та пам’ять
Епілог
Важливі дати
Бібліографія
Книги Тесли
Отрывок из книги
Життєвий шлях великого винахідника розпочався у грозову ніч. Десятого липня 1856 року, рівно опівночі, коли небо над горами спалахувало від блискавок, у родині сербського православного священика Мілутіна Тесли народилася четверта дитина – син Нікола. Хлопчик, якого через багато років назвуть «повелителем блискавок».
Село Смілян, де жили Тесли, стоїть серед невисоких, укритих лісом гір. Сьогодні це територія країни Хорватії. А в ті часи це були землі Австрійської імперії – багатонаціональної, другої за розмірами в Європі держави, у якій проживало понад 40 мільйонів людей. До її складу, до речі, входила навіть частина нинішньої України.
.....
Крім того, Теслу вирізняла особлива любов до читання. Батько вважав, що хлопчикові шкідливо багато часу проводити за книгами. Тому він забороняв синові заходити до своєї величезної бібліотеки і ховав від нього свічки, щоб той не міг читати потайки. Втім, Нікола навчився обходити батьківські заборони. Він добув свічкового сала, розтопив його і, вставивши ґніт, залив в олов’яні форми. Коли сало застигло, у хлопчика вийшли чудові саморобні свічки. При їхньому мерехтливому світлі він, щільно запнувши двері та вікна, читав цілими ночами, іноді засиджуючись аж до світанку.
Коли Ніколі виповнилося шість, сім’я переїхала до міста Госпіч. Вирісши в маленькому селі, серед гір і лісів, в оточенні домашньої живності, у місті хлопчик почувався не в своїй тарілці. Він навіть на вулицю виходити соромився. Що вже говорити про церкву, де тепер служив батько! Там по неділях збиралося не кілька десятків селян, як у Сміляні, а ціла юрба ошатно вбраного люду. Нікола до старості запам’ятав жахливий конфуз, який одного разу стався з ним на недільній службі. До церкви прийшла вичепурена дама в пишній сукні. І коли вона бундючно простувала до виходу, хлопчик випадково наступив на довгий шлейф, що волочився за нею по підлозі. Шлейф із тріском відірвався, це спантеличило всіх присутніх і, певно ж, Ніколу. Батько так розсердився на нього, що дав синові ляпаса, чого в їхній родині не траплялося ні до, ні після цього випадку.
.....
