Читать книгу Рубаї - Омар Хайям - Страница 25

          Не бійсь, як серце я покину без керма:

         Воно – як океан, у нього меж нема.

         А суфій6 – глек вузький, пітьми по вінця

                                                                       повний:

         Дай крапельку йому – і вже він без ума!