Панас Мирний (справжнє ім’я – Опанас Якович Рудченко, 1848–1920) увійшов в історію української літератури як прозаїкноватор, майстер психологічної прози. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою селянською епопеєю, яка охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році. Головний герой Чіпка Вареник – селянин-бунтар, невтомний шукач правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди і може бути поставлений в один ряд із такими творами, як «Злочин і кара» та «Біси» Ф. Достоєвського.
У романі «Повія» зображено трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знову насильство, підлість, брехня, що завдають їй страждань і штовхають у прірву…
Оглавление
Панас Мирный. Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Кіліманджаро української прози
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Частина перша
I. Польова царівна
II. Двужон
III. Дитячі літа
IV. Жив-жив!
V. Тайна – невтайна
VI. Дознався
VII. Хазяїн
Частина друга
VIII. Січовик
IX. Піски в неволі
X. Пани польські
XI. Махамед
XII. У москалях
XIII. Максим – старшим
Частина третя
XIV. Нема землі!
XV. З легкої руки
XVI. Товариство
XVII. Сповідь і покута
XVIII. Перший ступінь
XIX. Слизька дорога
XX. На волі
XXI. Сон у руку
XXII. Наука не йде до бука
Частина четверта
XXIII. Невзначай свої
XXIV. Розбишацька дочка
XXV. Козак – не без щастя, дівка – не без долі
XXVI. На своїм добрі
XXVII. Новий вік
XXVIII. Старе – та поновлене
XXIX. Лихо не мовчить
XXX. Так оце та правда!
Повія
Частина перша. У селi
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
Частина друга. У городi
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
Частина третя. Сторч головою
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
Х
Частина четверта. По всiх усюдах
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
Х
XI
XII
XIII
XIV
XV
Коментарі
Отрывок из книги
Прозова творчість Панаса Мирного належить до явищ, якими відкривалися нові сторінки у розвитку українського письменства. Услід за першими творами І. Нечуя-Левицького у прозі Панаса Мирного було підтримано стратегію багатогранного, багатоаспектного зображення світу й людини. Разом з тим Панас Мирний в певних відношеннях іде далі від свого попередника, здійснюючи успішну спробу вибудови масштабних художніх структур, якими є, природно, романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія», задаючи у них великий епічний розмах повістування, створюючи багатофігурні сюжетно поєднані ансамблі, розширюючи у зображенні те коло чинників і обставин дійсності, якими визначається поведінка і весь життєвий шлях героя.
Панас Мирний – псевдонім Опанаса Яковича Рудченка, що народився 1 (за н. ст. 13) травня 1849 р. в Миргороді (звідси – художній топонім «місто Мирне» в одному з рукописів циклу творів та й сам псевдонім письменника). На час народження Панаса батько його був бухгалтером повітового казначейства і мав чин колезького регістратора (у тогочасному «табелі про ранги» – найнижчий чин 14 класу), трохи пізніше дещо просунувся по чиновних щаблях і обіймав посаду повітового скарбничого. По протоптаній батьком службовій стежині пішли й сини: старший Панасів брат Іван і молодший – Лука (ще один – наймолодший – Георгій – у молодому віці попросився волонтером у військо і згодом загинув на Російсько-турецькій війні).
