Хіба ревуть воли, як ясла повні?
![Хіба ревуть воли, як ясла повні?](/img/big/00/57/14/571415.jpg)
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Панас Мирный. Хіба ревуть воли, як ясла повні?
ЧАСТИНА ПЕРША
I. Польова царівна
II. Двужон
III. Дитячі літа
IV. Жив-жив!
V. Тайна – невтайна
VI. Дознався
VII. Хазяїн
ЧАСТИНА ДРУГА
VIII. Січовик
IX. Піски в неволі
X. Пани польські
XI. Махамед
XII. У москалях
XIII. Максим – старшим
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
XIV. Нема землі!
XV. З легкої руки
XVI. Товариство
XVII. Сповідь і покута
XVIII. Перший ступінь
XIX. Слизька дорога
XX. На волі
XXI. Сон у руку
XXII. Наука не йде до бука
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
XXIII. Невзначай свої
XXIV. Розбишацька дочка
XXV. Козак – не без щастя, дівка – не без долі
XXVI. На своїм добрі
XXVII. Новий вік
XXVIII. Старе – та поновлене
XXIX. Лихо не мовчить
XXX. Так оце та правда!
Біографія
Отрывок из книги
Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні… Поле – що безкрає море – скільки зглянеш – розіслало зелений килим, аж сміється в очах. Над ним синім шатром розіп’ялось небо – ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре – погляд так і тоне… З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля… Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку… І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову: чутно тільки шелест жита, травиці… А згори лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як срібний дзвіночок, – тремтить, переливається, застигає в повітрі… Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчання трав’яних коників, що як не розірвуться, – і все те зливається докупи в якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього… Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди, на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями… Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя. Недаром в таку годину – аби неділя або яке свято – хлібороби виходять на поле хліба обдивлятись!
Отакої саме пори, в неділю, після раннього обіднього часу, – тим шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану, – йшов молодий чоловік. «Не багатого роду!» – казала проста свита, накинута наопашки, – «та чепурної вдачі», – одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу…
.....
– Еге ж… Недаром я казав, – вибріхувавсь писар, – підождемо трохи, спишемось… Не послухали?…
– Що ж тепереньки робити? – мов не чув, питає голова в писаря.
.....