Читать книгу Куліш у пеклі - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 1

Усім лучалось нам чувати

Не раз між людьми, та й не два,

Чи то й написане читати

Про пекло й про його дива.

Гомер, Віргілій, Котляревський

Співали про той мир мертвецький,

А Дант — мов на Дону там був.

Ще якось і в чистець пробрався

І в рай за дівчиною вгнався,

Та ба! там гарбуза здобув.

Мені, Небресі, зась плескати

Про те, чого не бачив сам,

Шкода про те оповідати,

Що в пеклі діється і там,

Де наші очі ледві бачать,

Як душі зорями маячать,

Но, сам Куліш мені не дасть

Про все те страхіттє збрехати,

Якого мусив він дознати

Через людську, мовляв, напасть,

Оце ж про все, чого мій любий

Тезко Олелькович дознав,

Як до останньої вже згуби

Лукавий мир його загнав,

Тепер вам певно слебезую

І правду безо лжі ясую:

Бо з пекла він живий вернувсь,

Протей брехливого народу,

Що не збрехав ні слова зроду

Про добре й зле, чого здобувсь.

Він був із пекла геть ізнявся

Над передвічну дику тьму,

Аж се Ілля святий озвався

І громом загримів йому

Віддалеки над головою:

Коли не надишся стрілою

Летіти в пекло сторчкака,

Як ті, що тільки молитвами,

А не спасенними ділами

Заломлють попа й дяка.

Вертайсь додому і, що знаєш,

Що думаєш, кажи, як єсть, —

Не так як у брехак читаєш, —

Хоч би тобі за правду й смерть

Від злюк у вічі зазирала,

Хоч би й Москва на тебе встала

І рідна предківска земля…

Дурницю мусиш занедбати

І на лукавих не вважати,

Яка б ні лучилась пеня.

Що я книші святим розвожу

І торохчу своїм возком,

Дак се храню я правду божу,

Щоб злюки хитрим язиком

Її в брехню не повернули

Да про страшний суд не забули,

Що буде всіх людей судить.

Оце ж і знай, що я громами

Тебе від них та блискавками

За правду буду боронить?

Під сими ж то запевненнями

Почув Панько пророчий глас

І голубиними крилами

Вернувся дух його до нас.

Тепер шкода його судити

Міносу да хвостом крутити:

Нічого не боїться вже, —

Бо торохтюча колесниця

Його від кривди стереже.