Читать книгу Гордовита пара - П.А. Кулиш, Пантелеймон Куліш, Пантелеймон Кулиш - Страница 2

Найчастійш було споминає про Марусю Ковбанівну, що такої краси, каже, і світ настав – не бувало. Я, каже, була ще підлітком, то мені її коло церкви показували здалеку. До неї й приступити, каже, було страшно; така велична. Кунтуш на їй – самі златоглави, коралі на їй – усі в дукачах. Давнього була роду козацького Маруся Ковбанівна, – то ніхто не вбереться краще її між люде. І козаки-молодики її жахались, не то що. Очима поводить – наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею. Владична, справді, каже, владична була краса в Ковбанівни.

Батько її Ковбаня отаманував у Січі і все море сплавав, поринаючи на дно за дорогими тими дукатами й коралями, – так-то люде було славлять. А то ще було кажуть, що він по той бік Дніпра у Польщі якимись козаками орудував та й у нашу сторону якось прибився. Неприступний був чоловік старий Ковбаня, – і жінка од його не довідалась, хто він і що він, і звідкіля він, і як він.