Читать книгу Брида - Пауло Коельйо - Страница 3

Не один вечір ми просиділи в одній із кав’ярень у Лурді. Я, паломник, який вирушив на прощу до священного міста Рим і мусив іти ще багато днів у пошуках свого Дару. І вона, Брида О’Ферн, яка допомогла мені пройти частину моєї дороги.

В один із тих вечорів я вирішив запитати в неї, чи була вона схвильована, коли увійшла до одного абатства у формі зірки, що лежить на дорозі, якою ідуть утаємничені, коли перетинають Піренеї.

– Я ніколи там не була, – відповіла вона.

Я здивувався. Адже вона вже володіла Даром.

– Усі дороги ведуть до Рима, – сказала Брида, застосувавши давнє прислів’я, щоб сказати мені, що Дар у своїй душі можна розбудити де завгодно. – Я пройшла свою дорогу до Рима в Ірландії.

Під час наших наступних зустрічей вона розповіла мені історію свого пошуку. Коли вона закінчила свою розповідь, я запитав, чи можна мені записати все те, що я від неї почув.

Спершу вона погодилася. Але потім щоразу, коли ми зустрічалися, вона висувала якесь заперечення. То просила замінити прізвища й імена причетних осіб, то запитувала, які люди читатимуть те, що я напишу, та як вони реагуватимуть на прочитане.

– Звідки мені знати, – відповів я. – Але думаю, ти створюєш проблему не через це.

– Ти маєш рацію, – сказала вона. – Проблема в тому, що це дуже особистий досвід. Я не певна, що він буде комусь корисним.

Це ризик, на який ми тепер ідемо обоє, Бридо. В одному з анонімних текстів Традиції говориться, що люди поділяються на дві категорії: одні будують, інші вирощують. Будівничі можуть згаяти довгі роки, виконуючи своє завдання, але рано чи пізно вони завершують свою справу. Після цього зупиняються й залишаються між своїми чотирма стінами. Життя втрачає для них сенс, коли вони закінчують будівництво.

Але існують ті, хто не будує, а вирощує. Цим людям часто доводиться потерпати від негоди, від посухи, й відпочивають вони рідко. Але, на відміну від будівлі, сад ніколи не перестає зростати. І хоч він вимагає дуже великої уваги від садівника, також перетворює його життя на грандіозну й цікаву пригоду.

Садівники добре знають одне одного, бо їм відомо, що в історії кожної рослини віддзеркалюється розвиток усієї землі.

Ірландія. Серпень 1982 – березень 1984 року