Читать книгу Галицька сага. Невиправдані надії - Петро Лущик - Страница 10
1940 рік
Оглавление7
Відповідно до постанови РНК Союзу РСР від 5 грудня 1939 р № 2010—558сс Рада Народних Комісарів Союзу РСР постановляє:
1. Затвердити інструкцію Народного Комісаріату Внутрішніх Справ СРСР про порядок переселення польських осадників із західних областей УРСР і БРСР.
2. Затвердити представлене НКВС Положення про спецпоселення і трудове влаштування осадників, яких виселяють із західних областей УРСР і БРСР.
3. Зобов’язати Наркомлісу СРСР забезпечити підготовку до прийому, розміщення, улаштування та трудове використання переселенців-осадників, які направляються на роботу в лісову промисловість.
Із постанови РНК СРСР № 2122—617сс за 29.12.1939
Двері рипнули, і Данило Солтис, мерзлякувато зіщулившись, вийшов надвір. Міцний мороз, тріск котрого відчувався навіть через шибки хати, нагрітої ще звечора п’єцом, дещо попустив, але не настільки, щоб забути про нього. Данило подивився на чисте холодне небо, на котрому низько висіло сліпуче сонце. Сьогодні знову буде холодно, але, дай Боже, щоб не повернулися грудневі морози. Напевне, мало у Перетині знайдеться яблунь і вишень, які зазеленіють навесні! Зовсім вимерзли дерева! Треба садити нові, а коли вони дадуть перші плоди, одному Богу відомо!
Данило запалив файку, глибоко затягнувся і відчув, як у груди потекло приємне тепло. Хотілося так стояти довго, але сьогодні у нього багато роботи у кузні, а треба ще попоратися по господарству. Данило заправив кожуха, поправив на голові кучму і подався до стайні, де вже нагадувала, що пора годувати, корова.
Він встиг вхопитися за засув дверей, як почув за спиною скрип снігу. Оглянувся. До нього спішив сусідський Гриць Мороз, весь розхристаний і простоволосий.
– Вуйку Данило! – мовив він, забувши навіть привітатися.
– Ти чого такий вигнавсьи на мороз? – сердито запитав Данило. – Хочеш горичку получити? Чи думаєш, що твій «родич» тебе пощадить?
Лише тепер Гриць, мабуть, помітив, як він одягнутий. Юнак на ходу заправив кожуха, підняв комір, щоб хоч так захистити голову.
– Що там в тебе стреслосьи? – допитувався Данило.
– А ви нічого не чули? – здивовано запитав Гриць.
– Що я мав чути? Та говори скорше і йди додому, бо простудишсьи!
– З самого ранє виселили Павловських! – випалив Гриць.
Почувши таке, Данило повернув голову на стодолу, бо саме за нею можна було побачити осаду.
– Хто виселив? – запитав він.
– Москалі! До нас приходив вуйко Семен і розказав, що іще не розвиднілосьи, як до осади приїхали дві фіри, а через годину коло брами Кандиб на одній фірі їхали Павловські разом з воєнними, а на другій їхні клунки.
