Читать книгу Сім’янин - Пол Дезмонд - Страница 1

Ніч була прохолодною, але вікно спальні все одно було відчинене. Прохолода не завадила Френку прокинутися, стікаючи потом. Він мало не закричав та стримався, бо поруч солодко спить Меган. Хоча це не допомогло: крізь сон вона відчула його імпульсивні рухи, які він здійснював прокидаючись.

– Знову кошмари? – запитала вона не розплющуючи очей.

– Так, кохана, – відповів Френк тремтячим голосом.

– Що цього разу?

– Не важливо люба, вибач, що розбудив. Поговоримо завтра, а зараз спи, – промовив він цілуючи її в щічку, – солодких снів.

– Як хочеш, Френку, – невдоволено відповіла вона, повернувшись до нього спиною. Їй не подобалось, що він не хоче ділитися з нею своїми переживаннями, кожного разу обіцяє поговорити про це вранці. Щоразу робить все, щоб не говорити про це. Френк і Меган були одружені вже п’ятнадцять років, а він не хоче казати їй, що за нічні страхіття його тривожать. Дружину це дуже дратувало, а він так кохав її, що намагався берегти від таких речей.

Цього разу чоловікові наснилося власне самогубство. Він сидів на стільці, приклав до скроні свого револьвера і натиснув на курок. Далі пролунав дуже гучний постріл. На цьому моменті він і прокинувся. Сон наче і не був надто страшним, але його правдоподібність лякала Френка. Тим паче, що вдома він дійсно тримав револьвер, точнісінько такий, яким зносить собі мізки у сні.

Йому здавалося, що Меган не варто знати таких речей, щоб вона не хвилювалася. Тому часто змінював тему розмови, жартував, мовляв: «Наснилися, що твої батьки переїхали жити до нас назавжди». Як же йому набридли ці кошмари, не менше, ніж їй.

Чекаючи, доки дружина засне, він втупився поглядом у стелю. Коли вона заснула, то повільно і дуже обережно піднявся з ліжка, попрямувавши до дивану на перший поверх, у вітальню.