Еволюцію сприймають як науковий факт усі авторитетні вчені. Але чому й досі мільйони людей сумніваються в правдивості цієї теорії, а креаціоністів, що заперечують еволюцію, дедалі більшає? Річард Докінз, озброївшись міцним щитом переконливих аргументів та списом голої логіки, вирушає на арену, аби розпочати найграндіозніше шоу на Землі – велику та прекрасну еволюцію. Від природного добору та появи нових видів до тектоніки плит і молекулярної біології, складаючи ці факти один до одного, автор створює беззаперечний доказ. Блискуче доводить те, що ми, люди, – це суцвіття на одній із гілок розлогого дерева життя з глибоким корінням, яке не з’явилося нізвідки. Як заявляє сам науковець, ця книжка – його особистий конспект свідчень на доказ того, що теорія еволюції – насправді факт.
Оглавление
Річард Докінз. Найграндіозніше шоу на Землі: доказ Еволюції
Передмова
Розділ 1. Лише теорія?
Що таке теорія? Що таке факт?
Розділ 2. Собаки, корови й капуста
Мертва рука Платона
Оформлення генофонду
Розділ 3. Заквітчаний шлях до макроеволюції
Перше одомашнення – досягнення комах
Ти – мій природний вибір
Щурячі зуби
Знову собаки
Знову квіти
Природа як активна сила добору
Розділ 4. Тиша і плин часу
Кільця на зрізах дерев
Радіоактивні годинники
Вуглець
Розділ 5. Просто в нас на очах
Ящірки острова Под Мрчару
45 тисяч поколінь еволюції в лабораторії
Гупі
Розділ 6. Відсутня ланка? Що значить «відсутня»?[65]
«Покажіть мені ваших крококачок!»
«Я повірю в еволюцію, коли побачу, як мавпа народжує людське дитя»
Небезпечний спадок великого ланцюга буття
З моря на сушу
Пірнати чи не пірнати?
Післямова
Розділ 7. Зниклі безвісти? Уже знайдені!
Я все ще сподіваюсь…
Просто підіть і подивіться
Розділ 8. Ви самі це зробили за дев’ять місяців
Без хореографа
Аналогії розвитку
Моделювання клітин подібне до моделювання шпаків
Ферменти
А тоді до справи візьмуться хробаки
Розділ 9. Ковчег континентів
Уявіть світ без островів
Як з’являються нові види
«Можна справді уявити…»
Чи змінювалася Земля?
Розділ 10. Родинне дерево
Кістка від кістки
Жодних запозичень
Ракоподібні
Що зробив би Дарсі Томпсон iз комп’ютером?
Молекулярне порівняння
Молекулярний годинник
Розділ 11. Історія, написана в наших тілах
Колись горді крила
Утрачені очі
Нерозумний дизайн
Розділ 12. Гонка озброєнь та «еволюційна теодицея»
Сонячна економіка
Бігти, щоб лишатися на одному місці
Еволюційна теодицея?
Розділ 13. Є велич у такому погляді на життя
«З боротьби в природі, з голоду й смерті»
«Найвеличніший результат, який тільки можна уявити»
«Початково вдихнули»
«У кілька або в одну форму»
«Поки наша планета кружляє колом, згідно з незмінним законом тяжіння»
«З такого простого початку»
«Продовжують еволюціонувати найпрекрасніші й найдивовижніші форми, яким немає кінця»
Додаток. Заперечувальники історії
Отрывок из книги
Уявіть себе учителем історії Давнього Риму та латинської мови, який прагне поділитися своїм захопленням античним світом: елегіями Овідія та одами Горація, виразною стриманістю латинської граматики, що постає в риториці Цицерона, стратегічними тонкощами Пунічних війн, військовою майстерністю Юлія Цезаря та надмірною хтивістю пізньоримських імператорів. Це чималий задум, який потребує часу, зосередженості та відданості. Утім, ви з’ясовуєте, що зграя гавкітливих «ігнорамусів» (як учитель латини ви точно будете знати, як правильно відмінювати це слово), за якими стоїть потужна політична й особливо фінансова підтримка, постійно відбирає ваш дорогоцінний час й увагу вашого класу, невпинно намагаючись переконати нещасних учнів у тому, що римляни ніколи не існували. Римської імперії ніколи не було. Увесь світ виник трохи раніше за час, до якого простягається пам’ять нині живих людей. Іспанська, італійська, французька, португальська, каталанська, окситанська, ретороманська – усі ці мови та їхні діалекти виникли спонтанно та окремо одна від одної, і вони не пов’язані із жодним спільним джерелом, себто латиною. Замість того щоб приділяти всю свою увагу шляхетному покликанню дослідника й учителя класики, ви змушені спрямувати свій час та енергію на захист тилу, щоб просто довести саме існування римлян, – це захист проти вияву такого кричуще невігласького упередження, яке змусило б вас розридатися, якщо б не були змушені зосередитися на боротьбі з ним.
Якщо ця моя фантазія про вчителя латини видається вам надто вільною, тоді ось вам більш реалістичний приклад. Уявіть себе вчителем більш сучасної історії й уявіть, що ваші уроки з історії Європи ХХ ст. бойкотують, зривають або ще якось заважають їх проводити добре організовані, добре фінансовані та політично потужні групи заперечувальників Голокосту. На відміну від моїх гіпотетичних заперечувальників Давнього Риму, заперечувальники Голокосту справді існують. Вони вміють висловлюватися, й те, що вони кажуть, на перший погляд, видається правдоподібним: вони знають, як справити враження освічених людей. Їх підтримує президент, принаймні однієї нині могутньої держави, та принаймні один єпископ католицької церкви. Уявіть, що вам як учителю європейської історії постійно доводиться мати справу з агресивними вимогами «викладати протилежну думку» й присвячувати стільки ж часу альтернативній теорії про те, що Голокосту не існувало, а його вигадала купка сіоністських фальшувальників історії. Інтелектуали, які, слідуючи моді, дотримуються релятивістської позиції, також утрутяться, щоб наполягти на тому, що абсолютної істини не існує: відбувся Голокост чи ні – це питання особистої віри, усі погляди однаково ймовірні та їх треба однаково «поважати».
.....
Велика теорема Ферма, як і гіпотеза Ґольдбаха, – це пропозиція щодо чисел, з якої ніхто не знайшов винятків. Її доведення було чимось на кшталт священного Ґрааля для математиків іще з 1637 року, коли П’єр де Ферма написав на берегах старої книжки з математики: «Я маю правдиве дивовижне доведення… яке ці вузькі береги не зможуть умістити». У 1995 році її нарешті довів англійський математик Ендрю Вайлз. До того деякі математики вважали, що її слід називати припущенням. Зважаючи на довжину й складність успішного доведення Вайлза та його звернення до просунутих методів і знань ХХ ст., більшість математиків вважає, що Ферма (щиро) помилявся, коли стверджував, що довів її. Я розповідаю цю історію лише як ілюстрацію до відмінностей між пропозицією і теоремою.
Як і казав, я запозичу математичний термін «теорема», але буду писати його «теорум», щоб відрізняти від математичної теореми. Науковий теорум, як-от еволюція або геліоцентризм, – це теорія, яка підпадає під визначення Оксфордського словника в першому значенні:
