Читать книгу Пригоди феї Маргаритки - Ірина Дзюбій - Страница 3

Коли крихітка підросла, фея Розалія запросила її до школи – набувати чаклунської майстерності. Маргаритка охоче погодилася. Ще б пак! Навчатися в самої феї Розалії! Однієї з найкращих чарівниць у Країні фей!

Школа скидалася на замок із кольорового кришталю з дивовижними вежами обабіч. У променях світла кришталь вигравав усіма кольорами веселки. З різних поверхів замку донизу сходили кручені гірки. На перервах феї з’їжджали з них наввипередки, й усюди линув дзвінкий сміх. Фея Розалія була доброю вчителькою, вона розуміла, що дитинство (навіть у фей!) буває лише раз у житті й воно мусить залишити по собі найкращі спогади.

Маргаритці подобалися уроки феї Розалії, адже та намагалася навчити феєчек усього, що знала сама.

Напевно, ви вважаєте, що феям усе дається легко, адже в них є чари? А от і ні!

Насправді, чари отримують лише ті випускниці школи, які на відмінно склали останній іспит. Він називається складно: «Іспит з майстерного застосування чарів і здійснення мрій». Аби підготуватися до нього, феям необхідно вивчити Книгу заклинань, яка Маргаритці здавалася ну дуже великою й товстою. Вигадувати свої закляття можна лише після того, як складеш іспит. Тож звання справжніх чаклунок феєчкам не так уже й легко отримати!

Від учительки Розалії Маргаритка отримала прізвисько «Місячна фея».

– Повернися з Місяця, люба, – якось сказала вчителька на уроці. – Я зараз пояснюю заклинання для перетворення гарбуза на карету. Правила перетворень – це основи! Без них фея – не фея. Чи тобі це не цікаво, Марго?

– Дуже цікаво, – зітхнула маленька фея. – Та краще б ми викликали справжнього єдинорога…

Маргаритка така мрійниця!

Вона дуже любить читати книжки. Читає все, що трапляється до рук: про природу й про тварин, про техніку й про перукарське мистецтво, про летючі тарілки й про садівництво, про казкових принцес і про людей… Ось тільки Книгу заклинань вона не любить – там закляття потрібно напам’ять завчати, а це здається феєчці жахливо нудною справою.

«Однаково до іспиту ще багато часу, – розмірковує вона. – І закляття використовувати поки що заборонено. Краще я потім одразу все й вивчу. Згодом».

Ох, знала б Маргаритка, як їй це вийде боком!