Читать книгу Казка для хлопчика, який не любив читати - Рита Коцур - Страница 2

Левчик і Машинка-Тигр стали найкращими друзями. Удень вони гралися, а вночі, коли Левчик спав, Машинка гострила своїми іклами кольорові олівці, якими Левчик так любив малювати. Левчик носив її з собою до дитячого садочка, в парк, у кінотеатр, на дитячий майданчик…всюди, куди б не йшов.

Навіть коли Тато Левчика взяв його на рибалку, то Машинка-Тигр теж поїхала разом із ними. Тато і Левчик вдивлялися у хвилі: чи не затріпотить хвіст велииикої рибини. Машинка нишпорила по кущах, ганялася за метеликами – насолоджувалась сонечком і свіжим повітрям. Вона так довго розсікала траву на березі, що їй трохи запаморочилося – і вона впала у воду.

– Аяяй! – злякалася Машинка, що опинилася у річці. – Як мені вибратися звідси?

На березі ніхто не чув її криків. Тато з Левчиком були зайняті – насаджували черв’яка на гачок. Потім вони закинули ліску, і поплавець опинився прямісінько біля Машинки-Тигра.

Машинка не розгубилася, вчепилася зубами за гачок і смиконула.

– Риба! – зрадів Тато Левчика, і витягнув на пісок…Машинку-Тигра.

Того дня вони майже нічого не спіймали, і, коли повернулися додому, Тато запропонував Мамі приготувати юшку з Машинки-Тигра. Та Левчик так палко вигукнув: «Нізащо!», що всі розреготалися, і найголосніше – Машинка.