Оглавление
Роман Іваничук. Черлене вино
Розділ перший. Скоморохи
Розділ другий. Привиди в Луцькому замку
Розділ третій. Осташко Каліграф
Розділ четвертий. Трістан та Ізольда
Розділ п’ятий. На задвірках Вавилона
Розділ шостий. Вигостри серце своє…
Розділ сьомий. Коронація
Розділ восьмий. Кому повім печаль свою?
Розділ дев’ятий. Не вбивай невинного!
Розділ десятий. Голий король
Розділ одинадцятий. Зраджений зрадник
Розділ дванадцятий. Королівські милості
Розділ тринадцятий. Мор
Розділ чотирнадцятий. Ту пир докончаша…
Розділ п’ятнадцятий. І буде так…
Примітки
Отрывок из книги
Свидриґайло повернувся з руського боярського стану зібраний і рішучий. Знав уже непомильно: настав його час. Сьогодні Вітовт на останній раді конґресу повідомить монархів про свою готовність прийняти з рук повелителя urbis et orbis7, короля чеського й угорського, римського імператора Сиґізмунда корону. Тож недарма Яґайло вчора у ласкавому посланні, писаному рукою краківського єпископа Олесницького, обіцяв Свидриґайлові Поділля. Не буде йому відповіді – сам візьме, як прийде пора. Недарма і Вітовт переслав бочівку мальвазії – найкращого грецького вина! Спасибі, вино вип’є… Хай отримує Вітовт корону і відірве Литву від Польщі для своїх нащадків – не має Вітовт синів, а йому вісімдесят. Умре з Божою поміччю новоспечений король литовський, а корону з допомогою русинських бояр перейме Свидриґайло.
Князь зняв із себе шолом, панцир, кубрак, хоч під камінним склепінням волокло холодом; кремезний, широкоплечий, у лляній сорочці, сів на стілець біля каміна.
.....
Туровський князь Олександр Ніс, товстий, тісно обтягнутий атласним жупаном, і вдвічі молодший за нього князь Василь Острозький, прозваний Красним, сіли праворуч, як найближчі приятелі Свидриґайла, – обидва вони супроводжували його колись з Крем’янця до Констанци; по другий кінець столу, навпроти господаря, примостився старий боярин Михайло Юрша, державець Луцького замку; ліворуч посідали князь Семен Гольшанський – у кірасі й налікотниках, наче прийшов на поле бою, а не на бенкет, і староста Олеського замку Івашко ПреслужичРогатинський.
Свидриґайло ще раз обвів поглядом гостей і зупинився на пещеному безбородому обличчі князя Гольшанського, з роду Ґедиміновичів, наче вагався починати розмову в його присутності.
.....
