Читать книгу Два кроки назад - Роман Воробей - Страница 2

Остаточно прокинувшись, Макс подивився на настінний годинник, що показував 10:35. Щось незадоволено буркнувши, він не без зусиль підняв своє важке тіло з дивану і попрямував до ванної. Поглянувши у дзеркало, побачив лице 25-річного п’янички з великими мішками під очима та тижневою щетиною. Єдине, що вирізнялося в його вигляді це був добрий, але сумний та змучений погляд, що знову дивився у нікуди. Напевно, якщо б хтось побачив цей погляд у іншої людини, то був би впевнений, що це наслідок важкої праці і у власника світле майбутнє, хоч і важке життя, але у випадку Підмогильного все було зовсім не так. Він умився, але зубна паста закінчилася уже як три дні, тому почистити зуби знову не вдалося. Пройшовши в кухню в пошуках їжі чи води, хлопець побачив лише пусті пляшки з під пива та горілки, запліснявілий кусок сиру на підлозі та гнилий помідор в холодильнику. Протяжне і голосне бурчання в животі дало ясно зрозуміти, що поїсти таки треба. Одягнувши те, що лежало поблизу, хлопець планував вийти з квартири і купити чогось, що придушило б його голод, але у двері постукали. Макс в надіях не побачити там працівників банку відчинив двері, так коли побачив там Павла, заспаним голосом кинув: