Оглавление
Сборник. Сонцем стань!
Поезія – це завжди неповторність…
Михайло Старицький (1840–1904)
Виклик
До молоді
Монологи про кохання (Уривок)
Гетьман
Іван Франко (1856–1916)
Каменярі
Гімн (Замість пролога)
Гримить!
«Земле, моя всеплодющая мати…»
Сікстинська мадонна
Vivere memento!1
К. П.1
«Розвивайся ти, високий дубе…»
«Безмежнеє поле в сніжному завою…»
«Oй ти, дівчино, з горіха зерня…»
«Чого являєшся мені…»
«Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…»
Декадент
Легенда про вічне життя
Мойсей
Володимир Самійленко (1864–1925)
Україна
Україна
Українська мова
Сміливий чоловік
Патріота Іван
Патріоти
Не вмре поезія
На печі (Українська патріотична дума)
Невдячний кінь
Діяч
Павло Грабовський (1864–1902)
Із збірки «Пролісок» 1894 р
Надія
До Н. К. С.1
До Н. К. С
До матері
До Русі-України
Справжні герої
Леся Українка(Лариса Косач-Квітка) (1871–1913)
Тиша морська
Contra spem spero!1
Давня казка
«Хотіла б я піснею стати…»
Давня весна
«Стояла я і слухала весну…»
«І все-таки до тебе думка лине…»
To be or not to be?..1
Мрії
«Як дитиною, бувало…»
«Ви щасливі, пречистії зорі…»
«Все, все покинуть, до тебе полинуть…»
«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…»
«Уста говорять: «Він навіки згинув!»…»
«Квіток, квіток, як можна більше квітів…»
«І ти колись боролась, мов Ізраїль…»
Хвиля
«Хто вам сказав, що я слабка…»
Микола Вороний (1871–1938)
Євшан-зілля
Іванові Франкові. Відповідь на його Посланіе
Ти не любиш мене
Легенда
Інфанта
Блакитна Панна
За Україну!
Олександр Олесь (Олександр Кандиба) (1878–1944)
Чари ночі
«З журбою радість обнялась…»
«О слово рідне! Орле скутий!..»
«Яка краса: відродження країни!..»
Лебідь
«О принесіть як не надію…»
Із книги «Княжа Україна» 1920 р
Заспів
Україна в старовину
Похід на Царгород
Микита Кожум’яка
Ярослав Мудрий
Володимир Свідзінський (1885–1941)
«Ти увійшла нечутно, як русалка…»
«Ударив дощ, заколихав…»
«У рідній моїй стороні…»
Микола Зеров (1890–1937)
Чистий четвер
Київ – традиція
Михайль Семенко (1892–1937)
Місто
Бажання
Запрошення
Павло Тичина (1891–1967)
«Блакить мою душу обвіяла…»
«Ви знаєте, як липа шелестить…»
«Не бував ти у наших краях!..»
«Гаї шумлять…»
«Арфами, арфами…»
«О панно Інно, панно Інно!..»
«Ой, не крийся, природо, не крийся…»
Золотий гомін
Дума про трьох вітрів
«Подивилась ясно, – заспівали скрипки!..»
«Одчиняйте двері…»
Пам’яті тридцяти1
Енгармонійне1
Скорбна мати
«І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв…»
Мадонно моя…
Максим Рильський (1895–1964)
«Осінь-маляр із палітрою пишною…»
«Яблука доспіли, яблука червоні!..»
«Молюсь і вірю. Вітер грає…»
«Солодкий світ! Простір блакитно-білий…»
Дощ
«Запахла осінь в’ялим тютюном…»
Троянди й виноград
Мова
Євген Маланюк (1897–1968)
Під чужим небом
Стилет чи стилос?
«Знаю – медом сонця, ой Ладо…»
Шевченко
Куліш
Істотне
Земна мадонна
Володимир Сосюра (1898–1965)
Люблю
«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ…»
«Білі акації будуть цвісти…»
Два Володьки (уривок)
Осінь
Васильки
Любіть Україну!
«Знов весна розквітла на моїй Вкраїні…»
Євген Плужник (1898–1936)
«Я знаю…»
«Для вас, історики майбутні…»
«Вчись у природи творчого спокою…»
«Річний пісок слідок ноги твоєї…»
«Ніч… а човен – як срібний птах!..»
Олег Ольжич(Олег Кандиба) (1907–1944)
«Захочеш – і будеш. В людині, затям…»
«Знов вітри над землею, вітри…»
Господь багатий нас благословив
Олена Теліга (1907–1942)
Із збірки «Прапори духа» 1947 р
Сучасникам
Вечірня пісня
«Моя душа й по темнім трунку…»
Радість
Богдан-Ігор Антонич (1909–1937)
Дороги
Зелена Євангелія
Різдво
Автопортрет
Вишні
Пісня про незнищенність матерії
Андрій Малишко (1912–1970)
Моя стежина
Стань зорею мені
Пісня про рушник
Пояснення
Отрывок из книги
Художник малює фарбами, композитор із семи нот створює музичні шедеври, довга та кропітка робота майстринь перетворює різнокольорові нитки на розкішний вишитий візерунок… Письменник же користується словами, які складає у неповторні літературні витвори: вірші, поеми, оповідання, повісті, романи. Талановитий митець уміє так підібрати й розташувати свої лексичні засоби, що вони стають шедеврами літератури. Читаючи вірші, ми нібито зустрічаємо уже давно знайомі нам слова, ми знаємо їх значення і те, як вони пишуться, багато разів ми навіть уживали їх самі, чули від інших, але, сплетені у візерунок поезії, вони змушують нас посміхатися й замислюватися, радіти й гніватися, співчувати, сумувати, розмірковувати. Відгукується наше серце, окрилюється душа, пробуджуються приховані особисті почуття або чомусь давно замовклі патріотичні… Ліна Костенко неймовірно точно сказала, що поезія – це «безсмертний дотик до душі».
Представлений у цій збірці період охоплює понад сторіччя розвитку української поезії. Цей час припадає на злам ХІХ та ХХ століть. Складна, строката, неоднозначна доба в історії, звичайно, відбилася на літературному процесі. На зміну класикам прийшли молоді завзяті талановиті поети, кожен з яких по-своєму бачив розвиток мистецтва, по-своєму неповторно поєднував слова, мережачи прекрасні твори сміливими метаформи, епітетами, експериментуючи з формою та змістом: автори працювали в різних стилях і напрямках, торкалися тих проблем і питань, які їх найбільше хвилювали, використовували незвичайні віршові форми, які ще навіть не стали популярними у світі. На зміну великим класикам Івану Франку та Лесі Українці, зберігаючи й продовжуючи їхні традиції, приходять високоосвічені, блискучі «неокласики» Микола Зеров та Максим Рильський. Поруч із ними працює яскравий футурист Михайль Семенко, який шукає нових форм, відкидаючи класику попередників. Тут можна зустріти різнокольоровий і музично наповнений «кларнетизм» Павла Тичини та «залізні строфи» Євгена Маланюка. Патріотичні, сповнені віри й надії заклики Миколи Вороного, історичні розвідки Олександра Олеся, сумні мотиви Євгена Плужника, юнацькі окрилені поезії Богдана-Ігоря Антонича…
.....
1883 р.
1891 р.
.....
