Читать книгу Роксоланія - Себастіян Кленович - Страница 1

О сенате славний, мужів достойних

Зборе, що в пошані у мене завжди,

Це тебе львів’яни – громада людна —

Слухають радо.

Тож прошу: взірець цей моєї праці,

Котру я тобі присвятив, прийми вже

Ти як дар з обличчям погідним нині,

Хоч і маленький.

Про ліси та звичаї різні русів,

Про ведмедів, отих вихованців лісу,

Про міста, та вежі, й людські хатини

Шлю свою працю.

Навіть і високі монархи наші

Часто теж дешеві дари приймали,

Лиш були б і воля, і серце щире

В тих, хто дарує.

І не завжди цінні дари приносять

Богу, хоч всевладний володар світу,

Бо ж богів і гілка, і дим кадила

Можуть вблагати.

У карнавку тільки монетку мідну

Бідна жінка з Єрусалима вклала,

А тобі було до вподоби, Христе,

Щире бажання.

Тож прийми ти пісню, сенате славний,

Нині із серцем, благаю, щирим,

Як ту гілку Бог і царі приймали,

Дар цей маленький.