Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 20

На півночі калорії ми витрачаємо на сугрев!

Південці гріють органи в обіймах пристрасних дів!

У ті роки, яка пробудилася, як клопи і таргани контрреволюція, раділа від краху комуністичних ідеалів і передчуття шалених грошей…

Відьмаки і лісовики танцювали на гробах… Шабаш!

Руйнувалися пам'ятники вождів Революції, замінялися вивіски, герби і гімни…

На Червоній Площі почали проводити концерти напівоголених кликушествующих упирів, а Мавзолей вже хотіли перетворити в казино…

Була накладена покута на КПРС і всіх її членів… Підмінялися Поняття! Інтенсивно листувалася з жахливим спотворенням вся історія СРСР.

Припинили транслювати фільми про Революції і Громадянської війни, соціалістичному процвітання. Вся історія була заплямована однобічно. Перевернуло все з ніг на голову вальтом… Перебудова-расчлененка! Почалося вихваляння капіталістичного способу життя, підніс на п'єдестал будь-якого багатства, ділової бандитської хватки, сексуальної вседозволеності. Паралельно йшла інтенсивна повальна религизация населення. Як прелюдія Інквізиції…

Спонсори заборонили комсомол, жовтенят і піонерію. Припинили знімати дитячі фільми і писати дитячі пісні. Засмітили телебачення мильними серіалами і рекламою презервативів. Найпочеснішими професіями ставали рекетир, педераст, банкір, фотомодель і валютна повія. Мільйони людей пропадали, гинули і виїжджали за кордон. Ваучери номіналом у десять тисяч рублів (вартість автомобіля «Волга») продавали за пляшку горілки, а квартири в Москві і Підмосков'ї за дві… Простим бандитським способом!

Міські готелі, пансіонати і колишні піонерські табори наводнялись «біженцями"з мішками грошей… Біженці, які з роззявленими дзьобами чекали отримання халявних квартир…

А хіти «Путана», «Синій віл, сповнений очей» і «Два кусочека ковбаски» лилися з усіх щілин…

Затяті прихильники відродження монархії встановили над річкою на п'єдесталі пам'ятник останньому імператорові, який мав прізвище Голдштейн-Анхальт-Цербст-Дорнбургский (!!!).

Але чому-то взяли собі поганяло «Романів"і інтенсивно косившему під православного…

І ось цей пам'ятник цареві в день річниці Великої Жовтневої революції націонал-більшовики з анархістами підірвали і кинули в річку.

А між іншим це три з гаком тонни чистої бронзи!

Річка в цьому місці неглибока. Максимум два метри.

Але вся заросла із-за повільного перебігу водоростями і ряскою.

Мужик-тракторист з погремухи «Копчений» прийшов до мене, як до підводному мисливцю з конкретною пропозицією: знайти «шматки імператора» на річковому дні.

І, природно, здати потім в підгодованих (!) приймальний пункт кольорових металів.

«Моржеві» передбачалося раздербаніть навпіл.

Від мене вимагалося пограти в нирки – знайти і прикріпити сталевий трос до цих бронзовим чушках.

А «Копчений», що мав таке поганяло за постійний випал на багатті обплетення з шматків крадених кабелів, мав своїм трактором витягнути корисна копалина на гора…

– Як що, так відразу Косою! – згадав фразу з «Джентльменів удачі»!

Мені треба було пірнати в крижану воду з маскою, трубкою і ластами, щоб знайти шматки бронзового ідола на дні. Гідрокостюма і акваланга у мене не було. Тоді ще дайвінг не був поширений.

На вулиці мінус двадцять. У воді плюс нуль. Річка вже місцями взялася льодком.

І треба було поспішати! У великій родині хайлом не клацай!

Таких як ми шустриков в нашій ельне (злодійському районі) навалом. Півміста відсиділо, півміста охороняє чи буде чалиться…

І я врубався в цю тему зі всією серйозністю, з усією відповідальністю…

Ми розвели на березі багаття, з собою взяли кілька пляшок горілки… для моєї «реанімації»…

Підірвали пару тротилових шашок, щоб скресла крига. Але від вибуху «імператор"з дна не сплив!

Я випив склянку, попльовував на руки і у вовняному спортивному костюмі поліз на дно!

Лазив, лазив, нишпорив, нишпорив… Мацав через водорості лижною палицею дно.

Вилазив погрітися біля багаття «вогняною водою» і знову в забій…

І мій спортивний азарт був винагороджений!

Ми почали підйом цих шматків наверх. Потім погрузили в причіп і відвезли куди треба… А що було потім, я розповім пізніше!

Строк позовної давності ще не минув! Але якщо б не «розчленований» бронзовий імператор, не бачити мені стартового капіталу як своїх вух! А так – виринув і реально піднявся! Від душі!

А то б зараз останній хрін без солі доїдав! І імператора підняв!

А «Копчений» тепер власник металургійного комбінату…

Кому потрібні рейки? Підженемо!

1997 рік