Читать книгу Яблоко. Практическая философия - Сергей Васильевич Сингалевич - Страница 7

Відомо: серед тварин існують види, для яких кохання одне на все життя.

Аїст зводить широчезне гніздо на верхівці залізобетонного високовольтного стовпа, адже там його лелека має принести йому своїх діточок. Несвідомі в електриці заздрять: «Їх дивним чином не б’є струмом, а ворогів – б’є!» Та секрету тут нема, достатньо глянути до ПУЕ (Правила улаштування електроустановок), або згадати первинний інструктаж з електробезпеки…

Гірше з вовком: спиш собі у ліжку, а «член родини», чорнявий із хвостиком гачком, вихований іншими в любові до дітей, за дві миски залишків зі столу – на ланцу. Його брат, Маркіз, що сам прийшов у родину й зайняв господарський диван – вмер, отруївся щуром. Обидва не знали смаку м’яса. Та не це головне, бо чи вовк наблизиться до паркана, чи лис, чи злодій – чорнявий гавкне, а то й не раз…

А потім йдуть з рушницями на полювання… Когось вполюють, а вона народить 5-7. А вполюють її, і вся округа шаленіє від вовчої помсти.

Та на допомогу приходять спостереження, освіта і любов, що дозріла у прагненні допомогти людям: перед усім через забезпечення роботою. Перед очима сюжет, 35-річної давнини, коли перед тобою ставлять 3-літровий «слойок» парного молока, в очікуванні автобуса: а серце милує як «з одної миски їдять і котик, і два песика». От і хочу аби Володя в замін похованої Катьки, взяв на коліна Катю дворцову, що разом із Жюльєном, відкриє йому дорогу до серця одинокого вовка, особливо як опиниться десь у тайзі чи на кордоні з фінами. Катька, котячої породи, відчувала настрій Вовчика, людини самодостатньої, Катя дворцова (народжена безпритульною собакою) полюбляє чітку розмову російською… і халву соняшникову, а не ванільну (яка є отрута навіть для двоногих).

Німці – нація, а ми – нелюди (?), або може проблема у мові і КОХАННІ:

… ефір голосив про жорстоке зґвалтування дівчини у Миколаєві, де слова доньки товариша, що вихованої Людьми, в тому числі й німецькою діаспорою, відродили мене до життя. Та треба хоч трохи знати історію, аби зрозуміти – звідки корені тої діаспори. Вони з тих земель повз ВОЛГУ, яким хліб України 1932-1933 років врятував життя. А років п’ять тому і ті й ті виїхали до Німеччини…

Чи може по справжньому вміють кохати тільки гуцули й росіяни, які терпіти не можуть заробітчан, що живуть у літній кухні, а в «чураку» приймають гостей, як після корови жінка підлогу помила…

А що може бути приємніше ласкавого погляду чи ніжного слова у вустах. Чи може кожному згадати свій перший гріх, покаятися, і, з серцем, попросити в БОГА прощення, не в церкві, а вдома, наодинці перед іконою… і совістю.

А далі – як кажуть: будь, что будет…