Читать книгу Социальный завод. Практическая философия - Сергей Васильевич Сингалевич - Страница 7

Квітневий Пленум Московського міського комітету КПРС 1985 року дав курс на зміни у всій нашій державі, яка через демократизацію суспільства мала б інтегруватися у світ, знявши кордони самоізоляції. Головний висновок партія зробила: задача виховання людини комунізму, як третьої складової, наряду з індустріалізацією і електрифікацією, закріпленої в Програмі побудови комунізму, що прийнята ХХІІ з’їздом КПРС у 1962 році, виконана. Розвал Союзу, що стався за цим, ніяк не справа бжезінських і не зрада Горбачова. Надто багато проблем на шляху побудови комунізму накопичилося у суспільстві. Виконуючи задачу індустріалізації партія не мала можливості відродити справжню форму сім’ї, яка притаманна народам великої держави, урізавши її до західного взірця (чоловік, дружина, діти), розірвавши родинний зв'язок поколінь. Відповідно розвивалося цивільне житлове будівництво, увіковічивши цей розрив. Маючи приклади жорстокої експлуатації працівників через погодинну оплату праці цілі інститути працювали над розробкою більш ефективної системи, не змінюючи відношення як до трудівника, так і до результатів його праці. На фоні мовних проблем партія не в силах була вирішити проблему рівності чоловіка та жінки. Кинуті у вир ринкових відносин ми маємо знайти правильні рішення, розв’язавши проблеми, що заважають суспільній довірі. Досвід вітчизняної стандартизації, в основі якої «вимога», гармонізовано до міжнародної, в основі якої – «рекомендація». За роки незалежності багато хто відчув на собі смак тої гармонізації. Настав час дій. Суспільство готове до нового.

Завершилися вибори Народних депутатів. У суспільстві ж домінує старе: куди йдемо? Дороговказів нема, як і нема порад: адже наше населення має власне бачення як позитивного у світі, так і значних недоліків. Нема іншого шляху у нас, як у комунізм. За визначенням – Комунізм – це „економічно зріле суспільство. От це зріле суспільство й треба будувати. Тож починати треба з будівництва. На сам перед – Нового села. Саме у селі чекає більшість старенька мати, а то й батько. За статистикою Міністерства сім’ї, молоді і спорту, станом на 2010 рік, час розробки Програми «Новітній розвиток села через децентралізацію трудових ресурсів регіону», третина населення України бажала спільного проживання чотирьох поколінь, та не мали відповідного житла. Будується же місто, переважно без ліфтів, для «доступності», за старою схемою: для «основного» квартиронаймача, власника. Сучасна будівельна галузь й нові технічні досягнення дають можливість зведення на селі «автономних» хуторів «комплексної» забудови із багатоквартирними автономними будинками із кухонними плитами на біогазі, у комплексі із міні-фермою й автоматизованим цехом переробки молока у повний асортимент продукції, як продуктів першої необхідності. Ретельна проробка проекту під серійну сільську забудову дасть вітчизняній промисловості велику кількість робочих місць. З цих же робочих місць мали б й гаситися безпроцентні кредити всіх власників великої сім’ї, що комфортно житимуть у «хутірській» квартирі, навіть тих, хто ще не народився (Програмою передбачалося, що власниками квартири будуть всі мешканці, які досягли працездатного віку, із під’єднанням їх до сплати спільного кредиту через прямі відрахування з заробітної плати). Наявність вивільненої електроенергії через всебічне використання у «автономному» хуторі нетрадиційних джерел енергії мала б спонукати до електрифікації міжселищних перевезень. Через реалізацію Програми «Новітнє село» виникне можливість працевлаштування як в селі, так і в межах району чи регіону із ліквідацією трудової сімейної міграції. Західній моделі котеджу маємо протиставити власний взірець будинку без природнього газу, з технічним поверхом і з оранжереєю, з підземним паркінгом і ліфтами нового типу, із квартирами для повної сім’ї, де за рахунок сучасних технологій гармонійно житимуть і батьки і онуки, спільно відпочиваючи зайвий раз не турбуючи іншого в теплих стосунках із співмешканцями, разом створюючи добробут «як для себе» для всіх.

Почавши з любові до трудівника, можна зайнятися створенням умов, що заохочували б його до дбайливої праці. Новий, «демократичний» соціалізм, в якому у всіх ланках суспільного життя пануватиме єдина система оплати праці з трьох рівнів із щоденним комп’ютерним обліком наявності її складових, дозволить змінити закоренілий погляд на сільського трудівника. Існуюча за часів Леніна версія «трирівневої» системи оплати праці прозвана ним як «система выжимания пота», через що навіть нова, «демократична», версія системи виховання дбайливого ставлення до праці мала б запроваджуватися одночасно із впровадженням п’ятигодинного робочого дня із поступовим переходом до «плаваючої» триденки. В основі нової системи є усереднена тарифна ставка, наприклад на рівні мінімальної, встановленої Законом, заробітної плати та двох премій, за дбайливе ставлення до роботи, кожна з яких утричі і більше перевищує тарифну ставку, з умовою звільнення підприємств, де діє ця система, від податку на прибуток. Система премій базується на п’ятирівневій градації: «учень», «спеціаліст», «менеджер», «конструктор», «бос», при цьому кожна системна градація має три рівні: «звичайний», «на рівні світових досягнень», «на рівні винаходу». Останній рівень попередньої градації премій може перевищувати другий рівень наступної вищої градації. Перші дві градації охоплюють низку рівнів премій колишніх підрядних працівників (сільськогосподарських та промислових робітників), при цьому ручна праця оцінюється вище механізованої, основним же критерієм оцінки діяльності працівників вищих трьох градацій системи мали б бути механізація і автоматизація ручної праці (поступовий перехід з ручної праці на механізовану (автоматизовану) передбачає збільшення норм при незмінній якості. Трирівнева система контролюється радами спеціалістів, начальників підрозділів, директорів і передбачає відповідальність за зроблені прорахунки у роботі, вмотивоване стимулювання своєчасного усунення недоліків в роботі та сильний фінансовий поштовх к творчому відношенні до праці або звільнення з посади на користь кандидата з ринку труда.

Система повинна впроваджуватися на державних промислових та сільськогосподарських підприємствах, у споживчій кооперації й торгівлі, у всіх бюджетних установах. Впровадження даної системи оплати праці дозволить відродити роль трудового колективу підприємства в досягненні высокої рентабельності спільної діяльності при умові творчого підходу служб маркетингу й менеджменту до впровадження держзамовлення на окремі види продукції із частковим державним фінансуванням, при безумовній прозорості в очах працівників колективу руху грошових засобів. Комп’ютерний облік забезпечує щоденну фіксацію наявності премій та щомісячний підрахунок сумарної заробітної оплати кожного конкретного працівника.

Замість запозичення існуючих у світі моделей підприємництва ми маємо віднайти можливість регіонального з’єднання державних підприємств різного підпорядкування, із залученням приватного бізнесу, з метою високоприбуткового виробництва і впровадження виробленої продукції в першу чергу у власному регіоні. Це в комплексі із глибокою кооперацією із виробниками України і СНД, із залученням до плідної роботи задля спільної користі інвалідів і пенсіонерів, зі справжньою турботою про них, дасть поштовх до розвитку нових напрямків будівництва, вдосконалення транспортних засобів і засобів пересування, а широке застосування низьковольтних електричних систем опалювання підніме на ноги українську електроніку і відновить роботу підприємств високих технологій. Не уникнуть розвитку і українські виробники сучасних ліфтів через використання вентильних реактивних двигунів, і виробники автобусів, вантажівок, і легковиків чи залізничного транспорту.

Наведенням порядку у власному домі – Україні, розбудовуючи її без чвар і образ за минуле, бо всі ми Божою волею кинуті у «котел» саморозвитку, в якому вже нема готових рецептів (відкритих чи прихованих), дамо краще життя і собі, і батькам, і майбутнім поколінням. Шлях до справжнього комунізму тернистий із спільним прагненням до самовдосконалення, передовсім в любові до ближнього. І тоді власним досвідом кожний наведе прийдешнім поколінням приклад, насамперед, сімейного виховання, де в очах дитини жоден з батьків не нанесе кривди чи образи іншому.