Еге ж…
Описание книги
Навколо тебе туман. Туман надій і сподівань, переконань і прагнень… Туман, який закриває від тебе сутність. Незаперечну сутність всього, в якій не діють твої правила. Ти можеш лише заховатись і тільки на довгу мить, в тумані свого існування. Туман… Густий туман ти в ньому хочеш чогось і живеш заради того, щоб чогось хотіти. Позбав себе всього особистого і матимеш страх і станеш жити в світі невідворотності і неминучості. Сам на одинці в "тому" не ілюзорному, справжньому; де немає ні добра, ні зла, є тільки світ без туману. Може це спасіння, а може просто твоє щастя. А поки що тобі потрібен туман, твій, який ховає, дасть надію, можливість, дозвіл жити і радіти тому, що все так є. Не бійся його, бо це ти сам…
Отрывок из книги
Капсула набула горизонтального положення і стала прозорою та звукопроникною. Минуло рівно-рівнісінько вісім хвилин від моменту затримання. Вродор Копицяя почув приємний жіночий голос від якого відразу запаморочилося в голові.
– Вітаю! Я суддя, Надя Безнадійнаа. Шануймося.
.....
Нарешті затягнув її у човен. Цікавість, підігріта адреналіном, змусила обережно розгорнути водорості… Серце закалатало так, ніби приготувалося вистрибнути з грудей аби втекти безвісти. Холодний піт цівочками стікав по голій спині, і, великими краплями вкрив розпашіле лице. Він закривав та відкривав очі, щипав себе. Вона не зникала. Залишалася лежати в якійсь непристойно відвертій позі.
Місячне сяйво та перші спроби світанку сонця додали таємничості. Його наповнило відчуття неприкритої «солодкої» загрози. Відверта краса заворожила і ніби кликала до сороміцьких випробувань. Він безуспішно намагався відповісти на свої ж питання: «Що зі мною? Хто вона?» Розум чинив спротив, а непідвладне перемагало, штовхало до невідомої прірви, примушувало його до жаху і безумства. Всі заборони раптом зникли, залишилася тільки її зваблива невідомість. Він насмілився доторкнутися. Відчув гладеньку, вологу шкіру, волосся… Воно переплелося з водоростями і ледь прикривало маленькі, налиті груди, залишаючи назовні соски. Раптом він почув слова дуже сумної пісні, співаної тоненьким жіночим голоском: «Мене мати породила, нехрещену схоронила…»
.....