Читать книгу Цифрова фотографія: фоторецепти - Скотт Келби - Страница 11

МІСЦЕ ЗЙОМКИ. Передусім зверніть увагу на маленьку фотографію у правому нижньому куті. Таким було світло, що падало на обличчя дівчини, коли вона стояла буквально на два кроки правіше, під прямим сонячним промінням. Тут і різкі тіні, і відблиски на обличчі, і темні очниці. Це взагалі некрасиве світло. На основній світлині видно, що я перейшов із дівчиною лівіше, у тінь від навісу, котрий сховав нас від жорсткого сонця.

НАЛАШТУВАННЯ КАМЕРИ. На портретних світлинах, зроблених із природним освітленням, я зазвичай хочу отримати розмитий фон (такий варіант виглядає набагато професійніше), тому виставляю найменше числове значення діафрагми, що підтримується об’єктивом, – у цьому випадку це f/2,8. Та лише діафрагми недостатньо для створення розмитого фону: потрібно ще більше зумувати людину в кадрі. Тому я відійшов подалі (зйомку проводив об’єктивом 70–200 мм f/2,8) і налаштував фокусну відстань 130 мм. Поєднання цих двох чинників (повністю відкрита діафрагма і зумування) дозволяє відокремити людину від фону і зробити власне фон м’яким і розмитим, як на остаточній світлині. Завдяки діафрагмі f/2,8 (яка пропускає максимум світла) я зміг налаштувати мінімальну чутливість 100 ISO і все одно отримати витримку 1/320 с. Як наслідок, зйомка з рук не стала проблемою для отримання різких світлин.

Результат

СУТЬ ПРИЙОМУ. Гадаю, багато фотографів плутають поняття «природне світло» і «красиве світло», але це різні речі. Природне світло йде до нас від сонця, і більшу частину дня воно жорстке настільки, наскільки лише можна уявити, через яскравість, малий розмір і розташування сонячного диска. Сонячне світло стає красивим, коли є щось таке, що здатне розсіяти (а отже, пом’якшити) його, наприклад вікно, вкрите інеєм або шаром пилу (воно пропускає дуже гарне світло), або щось, що перешкоджає проходженню світла (як-от дах або густе гілля дерев). Наше завдання – знайти розсіяне, непряме світло. Найпростіший і найшвидший спосіб – фотографувати людину в тіні, а не на сонці. Зазвичай цього досить, щоб отримати м’яке і красиве світло. Тому найкращий варіант – поставити людину біля самого краю тіні, де світло найм’якіше і найгарніше (у затіненій ділянці підійдіть якомога ближче до прямих сонячних променів, але так, щоб вони не потрапляли на об’єкт зйомки). Чому ж у такому разі я не розташував дівчину правіше, ближче до краю тіні, запитаєте ви? Тому що хотів, щоб позаду неї було видно колонаду.

ПОСТОБРОБКА. Нічого особливого, за винятком стандартної портретної ретуші (видалення плямок на обличчі, невелике розгладжування шкіри, незначне збільшення яскравості очей тощо).