Читать книгу Норма - Софі Оксанен - Страница 5

Дуже довго я взагалі не хотіла думати про Еву. Потім я зрозуміла, що лише розказавши її історію, я зможу залишити тобі у спадок розповідь, яка буде твоєю власною, знайомою тобі. У тебе є право знати, якою може бути твоє, подібної до неї, життя. І у тебе є право чути всі застереження, які до цього додаються. Я не хочу повторювати помилки Еви.

На стінці передпокою у мами висіли Офелія та Режина Кордіум – її улюблені картини. Норма зняла їх зі стінки і перевірила їхній фон. Вона розділила скло та рамку. Нічого. Звичайно, бо мама не могла знати, що Норма забуде покласти її улюблені картини до труни. Їх вона точно хотіла би, якби розпланувала день похорону свідомо, хоча це і було б схоже на неї.

Мама завжди полювала на подібних до Норми жінок, і її дім був обклеєний фотокартками, а полички вже прогиналися від книжок, які розповідали про них. Вона хотіла запевнити часто сумну Норму у тому, що красою тих жінок захоплювалися і їх увіковічили. Квартира могла бути мавзолеєм для золотоволосих красунь минулого і це було б доказом того, що треба приховувати існування Еви. Пошук мами продовжувався і після того, як Норма вже стала зі своїм волоссям «на ти» і вже не погоджувалася сидіти на лавці маминої «початкової школи» поводження з волоссям. Замість цього мама прагнула вирішення, відповіді, яка допомогла б їй зрозуміти, у чому було питання. Тому вона не могла припинити гонитви, і своїм знанням поділилася з Нормою, хотіла та того чи ні. Чому мама не розповіла про Еву вживу? Чому лише через відеозапис? Чому вона не повісила Евині фотографії собі на стінку?

Думка про те, що в родині був хтось такий самий була революційною.

Норма кинула картини на підлогу і пройшла над ними. Скло тріснуло, шия клацнула і погане самопочуття через те, що вона забула покласти їх до труни, перейшло на волосся. Вона дістала ножиці з маминої полиці і підрізала волосся, намагаючись позбутися провини. Потім вона почала переглядати біографію Елізабет Сіддал та інших муз Розетті. Підрізання допомогло на деякий час, вона заспокоїлася. Жінка не змогла б знайти кращого місця, ніж ці книги та картини. Намальовані Офелія та Режіна Кордіум, Елізабет Сіддал – вони були маминими улюбленими музами, прерафаелітськими ангелами[5], обличчя та значні волосяні хмари, кожна з яких була на картці, плакаті, книзі, і тому її справжня загадка залишилася у надійному місці. Вона була такою самою, як і Норма.

Чоловік Елізабет, художник Данте Габліель Розетті, відкрив, що його жінка померла від передозування опіумом через шість років після її смерті. Розетті хотів отримати назад свою збірку віршів, яку він в пориві романтичного вдівця поховав разом з дружиною. Його кар’єра була тоді на спаді і поховані вірші були потрібні для того, щоб знову стати на ноги і засяяти своєю зіркою. Норма з легкістю знайшла саме цей момент з біографії Сіддал, бо на сторінці була маленька закладка. Там не було якогось повідомлення, картинки чи підкреслення. Таке саме було і в інших книгах Сіддал. Закладена сторінка і нічого більше.

Історія Елізабет позбавила Норму самокатування. Це допомогло їй зрозуміти, що нещасні випадки та самогубства не є лише заради того, щоб вони сталися, не є найбезнадійнішою точкою буття людини. Через це, коли Розетті відкрив труну, вона була заповнена мідними кучерями Елізабет.

На противагу поетичній збірці, вони за весь той час збереглися незіпсованими і заповнили всю труну. У випадку, якщо б Норма померла так, що її тіло зберіглося цілим і його б знайшли, з нею було б таке саме. За цим пішли б жахливі заголовки, папараці, які лізли б з усіх вікон, та лікарі, котрі вже типізували бородатих жінок, як наслідки гіпертрихозу або генетичних помилок. Цього вона не хотіла. Вона б не хотіла потрапити до лабораторії, де її розріжуть на частини. Тому у неї завжди з собою був маленький папірець, де зазначалося, що у випадку, якщо з нею щось трапиться, вона просила зв’язатися з Анітою Росс. Тому вона завжди підтримувала в квартирі порядок на випадок, якщо несподівано заявиться хазяїн будинку або поліція. У будинку мали ремонтувати вікна, але подібні речі не турбували Норму. У неї вдома не було видимих знаків проживання там дивної жінки, і більше не було волосяного пилу.