Читать книгу Чотири після півночі (збірник) - Стівен Кінг - Страница 36

– На якій висоті їх нижня межа? – запитав Нік. Тепер, коли вони вже цілком занурилися в хмари, здавалося, він заспокоївся.

– Не знаю, – сказав Браян. – Нижче, ніж я сподівався: єдине, що я можу вам сказати.

– Що буде, якщо ви втратите запас висоти для маневру?

– Якщо прилади в мене бодай трохи підгулюють, ми пірнемо у воду, – просто відповів Браян. – Втім, я сумніваюся, що вони брешуть. Якщо ми знизимося до п’ятисот футів, а прояснення так і не станеться, я підніму нас знову і полетимо на Портленд.[114]

– Може, вам варто було б спрямувати туди просто зараз?

Браян похитав головою:

– Метеоумови там майже завжди гірші, ніж тут.

– А як щодо Преск Айла?[115] Хіба не там міститься база дальньої авіації Стратегічного командування ВПС?

Браян лише на мить здивувався, що цей парубок знає набагато більше, ніж мусив би.

– Вона поза нашою досяжністю. Ми розіб’ємося в лісах.

– Тоді й Бостон також поза нашою досяжністю.

– Будьте певні.

– Починає скидатися на те, друже, що це було неслушне рішення.

Літак запірнув у черговий потік турбулентності і почав труситися, наче тяжко застуджений пес. Зайнятий необхідними корегуваннями, Браян дочув приглушені крики з пасажирського салону, йому б хотілося пояснити їм, що в цьому нема нічого страшного, що «Боїнг-767» здатен витримати турбулентність удвадцятеро гіршу. Що справжня проблема – це нижня стеля хмарності.

– Ми ще на плаву, – сказав Браян.

Висотомір стояв на 2200 футах.

– Але ми вже втрачаємо простір для маневру.

– Ми… – Браян осікся. Хвиля полегшення майнула по ньому, наче хтось прохолодною рукою провів. – Ось воно. Проходимо.

Хмари перед чорним носом «767-го» швидко рідшали. Відтоді як вони пролетіли над Вермонтом, Браян уперше побачив у цій біло-сірій ковдрі напівпрозору проріху. Крізь неї прозирали свинцеві кольори Атлантичного океану.

Браян повідомив у мікрофон:

– Леді і джентльмени, ми досягли нижнього рівня хмарності. Я очікую, що, коли ми вийдемо з хмар цілком, ця невеличка турбулентність полегшає. За кілька хвилин ви почуєте гуркіт під вами. Це випускатимуться і зафіксуються на своєму місці шасі. Я продовжую наше зниження в напрямку Бенгора. – Вимкнувши мікрофон, він кинув короткий погляд на чоловіка в штурманському кріслі. – Побажайте мені удачі, Ніку.

– О, ще б пак – щиро бажаю, друже.