Мистецтво війни
Описание книги
«Закони війни учителя Суня» (Так буквально перекладається всесвітновідоме «Мистецтво війни») – це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго. Не треба думати, що цей текст –лише відголосок сивої давнини, цікавої лише історикам. Натомість його і сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, на філософських та політологічних студіях провідних університетів світу. Сунь Цзи вважав війну необхідним злом. Війну бажано вести швидко щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника задля використання його, а не власних ресурсів. Він вважав, що стратегія – це не є планування в сенсі роботи по розробленому списку завдань, але скоріше, що це вимагає швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються. Отже, цей трактат – не стільки про військові дії, скільки про організацію мислення і мас людей.
Оглавление
Сунь-цзы. Мистецтво війни
Глава 1. Попередні обчислення
Глава 2. Ведення війни
Глава 3. Планування атаки
Глава 4. Умови
Глава 5. Обставини
Глава 6. Порожнисте і незбиране
Глава 7. Боротьба за перемогу
Глава 8. Дев'ять змін
Глава 9. Рух
Глава 10. Види місцевості
Глава 11. Дев'ять територій
Глава 12. Атака вогнем
Глава 13. Використання шпигунів
Отрывок из книги
Сун-цзи сказав:
1. Загальний закон війни такий: швидких бойових колісниць – тисяча, обозних возів – тисяча, обладунків – десять тисяч, відстань на доставку продовольства – тисячу лі. Крім того, додаються зовнішні і внутрішні витрати, як то: зустрічі послів, фарби, клей, поставки зброї, і плата за все це – тисяча золотих в день. Тож якщо маєш у своєму розпорядженні такі кошти, то можна піднімати десятитисячне військо.
.....
3. Я чув про таких, хто не був майстерним у веденні бою, але переміг швидкістю, однак я не бачив тих, хто б переміг, затягнувши війну і виснаживши солдат, нехай би навіть ці полководці і були вправні у веденні бою! Довга війна не приносить користі країні, тому і говорять: той, хто не збагнув до кінця всієї шкоди від війни, не може до кінця зрозуміти і всієї її користі.
4. Майстерний у веденні війни не оголошує набір в солдати по другому колу, не відправляє продовольство в армію втретє, зброю і обладунки він бере в своїй країні, а провіант відбирає у ворога, тому їжі для його армії завжди вистачає.
.....