Читать книгу Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі - Світлана Журавель - Страница 5

«Власні кордони»

У цій та в наступних главах, я буду говорити про взаємодію між незалежною дружиною та незалежним чоловіком в умовах співіснування на спільній, але в одночас, розподіленої території. Назву її так: «власні кордони».

На прикладі кордонів приватних володінь я спробую вам продемонструвати модель незалежних міжособистісних стосунків у шлюбі. Уявіть собі, що ви є господарем якоїсь приватної власності. Так вам буде легше розібратися: що і кому належить, а значить хто і за що несе відповідальність.

Отже, якщо в вашій власності є: будинок, город, сад, або квартира в багатоповерховому будинку, то це означає, що саме ви доглядаєте за власними володіннями, оберігаєте їх від зовнішніх зазіхань і впускаєте тільки тих, кому довіряєте.

Те ж саме відбувається й в міжособистісних стосунках між чоловіком та дружиною. Кожен з них має «свою власність» – це свої думки, вчинки, переконання, принципи, якості характеру, здібності, таланти та душу вцілому. Якщо два таких «господаря» проживають поряд, то вони стають сусідами. Тепер вже від них обох залежить мирне або вороже співіснування.

Якщо ви обидва є повноцінними зрілими особистостями, то ще в самому зародку своїх відносин ви почнете позначати межі власного простору. І це цілком справедливо!

Визначення особистих кордонів – це:

– Запорука вашого щасливого співіснування в шлюбі;

– Пізнання себе і іншу людину як особистість;

– Продовження самовдосконалення;

– Набуття нового досвіду в міжособистісних стосунках;

– Попередження і можливе запобігання майбутніх проблем у шлюбі.

Саме так виглядає ідеальний шлюб і ідеальні стосунки. Але що робити, якщо шлюб виник спонтанно – з ряду причин, не пов'язаних з особистісним зростанням: коли двоє, ще не досягнувши зрілості і під впливом гормональних сплесків в організмі, – кидаються «у вир з головою»? З часом, абсолютно не підготовлені до спільного життя, – вони часто роблять помилки, – які в свою чергу несуть свої певні наслідки.

Шлюб – це серйозне, сміливе але ризиковане рішення. І це рішення не можна приймати безвідповідально, тому що шлюб має твердо стояти на цих трьох стовпах: свобода, кохання та відповідальність.

Свобода, кохання, відповідальність

Подружжя – це такі стосунки, які засновані на коханні та відповідальності, які в сою чергу тримаються своїм корінням за свободу. Якщо кожна людина незалежна від іншої, то вона вільна кохати її. Але там, де безвідповідально присутня реальна чи уявна влада одного над іншим, – немає місця любові.

Кохання – це вільне почуття. Тому й людині, яка любить необхідні: відчуття повної свободи – з одного боку, і почуття відповідальності – з іншого. Якщо хоч один з цих стовпів відсутній в подружніх стосунках, то на їх місце приходять: страх, залежність, недовіра, образа, хаос.

Ось що про це говорить в книзі: «Брак. Где проходят границы?» Дж. Таунсенд:

«Когда эти основные компоненты ваших отношений неукоснительно соблюдаются, – происходит нечто невероятное. Ваша любовь и взаимопонимание растут, а вместе с ними растете как личности и вы с супругом.»

Біблія доповнює:

«Досконала любов проганяє страх».

(1 Ін. 4:18).

Коли двоє люблячих один одного беруть на себе відповідальність робити все від них залежне на благо шлюбу, – кохання не знає меж. А коли відповідальність не ділиться порівну між людьми, виходить, що одному доводиться брати на себе занадто багато, і в ньому починає накопичуватися образа.

У той же час інший, який ні за що не відповідає, а лише егоїстично пожинає плоди спільного життя та відверто командує першим. Якщо один з подружжя робить замах на свободу іншого або перекладає на нього всю відповідальність за відносини, – любов починає здавати свої позиції. Подібно до рослини, яка в'яне в сухому, неродючому грунті, – стосунки подружжя марніють в обставинах ворожості та нерозуміння.

Та коли ці основні компоненти відносин неухильно дотримуються, – відбувається щось неймовірне: їх любов і взаєморозуміння ростуть, а разом з ними ростуть як особистості і кожен з подружжя.

Свобода, кохання та відповідальність вимагають від чоловіка та дружини активних дій. Керуючись ними, кожен з них змінює:

– Своє ставлення, свою реакцію, свої вчинки, свої рішення, свої почуття, свій характер;

– Бере активну участь у пошуках шляху з подолання будь-яких непорозумінь, що виникли у відносинах з партнером, навіть без провини;

– Тепер кожен бере відповідальність за свої: бажання, настрій, потреби, недоліки і життєві принципи.

Ні для кого не є секрет, що більшість людей спочатку самі дозволяють іншим витісняти себе за певні рамки, а потім самі ж ображаються на тих, з ким допустили таку помилку. Проявляючи своє безсилля і слабкість, – вони не домагаються здійснення своїх бажань, не відстоюють свої принципи, не захищають «власні володіння» від зовнішнього розорення.

Існують певні закономірності в міжособистісних стосунках:

– Відсутність свободи породжує рабство. А раби, як вам відомо, – рано чи пізно піднімають повстання.

– Відсутність відповідальності, – породжує залежність.

Вся ця «розруха» з часом накопичується і в результаті можна прокинутися «біля розбитого корита». Тому перед кожними молодятами стоїть подвійне завдання:

– З одного боку: вести себе так, щоб не стати жертвою поганого характеру чоловіка або дружини;

– А з іншого: вносити зміни в свої риси характеру, щоб по можливості підтримувати здорові подружні стосунки.

Але початок будь-яких змін – повне відчуття особистої відповідальності за те, що відбувається.

Наведу приклад: «Його безвідповідальність робить моє життя нестерпним» – так почала свою розповідь Катерина. Далі вона почала розповідати жахливу історію про те, як її чоловік поводиться ніби мала дитина, яка зовсім не хоче дорослішати, та про те, що він постійно перекладає на її плечі тягар відповідальності за всю сім'ю. Як її життя з цією людиною – це суцільні страждання як в матеріальному, так і в моральному плані.

Однак, слухаючи її душевні розплески, я зрозуміла: вона потрапила в полон особистісної безпорадності. Мені одразу ж прийшло на думку безліч способів, за допомогою яких вона могла б назавжди позбавитися від впливу негативних звичок свого чоловіка. Адже, в неї було безліч можливостей допомогти не тільки собі, а й йому. Та вся біда була в тому, що вона сама не розуміла, як багато залежить саме від неї самої.

– А чому б вам не перестати нести на собі всі наслідки його помилок, та кожен раз рятувати з халепи, в яку він потрапляє?

– Це ви про що? – здивувалася Катя. Вона дивилася на мене розгубленими очима, і було видно, що вона щиро не володіє ситуацією.

Було важко зрозуміти: чи то безпорадність її засмутила, чи просто її лякала сама думка про подібну поведінку… Ясно було лише те, що вона вважала моє зауваження, як злочин проти її щирої любові до чоловіка.

Згодом, на протязі нашої бесіди, я зрозуміла, чому Катя цілком впевнена, що від неї нічого не залежить. Вона ніколи не почувала себе вільною будь-що вирішувати. Їй ніколи не спадало на думку, що вона має повне право на власну думку та власний сценарій поведінки. Із-за подібної скутості, вона почувалася жертвою.

В той же час, як Денис – її чоловік – знаходився під впливом оманливих спроб приборкати Катерину, коли та хоч якось старалася вплинути на нього. Він сприймав її спроби, як насильство над особистістю. Насправді ж ніякого насилля не відбувалося, просто він не міг усвідомити це.

Справжнє кохання панує лише в тому шлюбі, де свобода і взаємне виконання обов'язків, – знаходяться в тісній взаємодії між собою. Де любов створює всі умови для розвитку свободи, яка в свою чергу необхідна для зміцнення відповідальності, що є найважливішою умовою любові. Парадокс полягає в тому, що кохання – не можливе без свободи, а свобода – неможлива без кохання.

Отже, якщо ви будете наполегливо працювати над собою і своїми подружніми стосунками, то ви зможете:

– Стати вільними від рабської залежності, егоїзму і негативних нахилів;

– Стати більш люблячими і відданими на стільки, що зможете любити шлюбного партнера навіть коли він не заслуговує цього;

– Зміцнитися в самовладанні і відповідальності за свої вчинки;

– Відчути себе коханими;

– Набути глибші подружні стосунки.

Безпека

Уявіть собі знову власний будинок із прилеглою до нього ділянкою, або квартиру в багатоповерховому будинку. Які запобіжні заходи ви почнете для захисту своїх володінь? Напевно ви подбаєте про те, щоб обнести свою ділянку парканом, поставите надійні запори на дверях і хвіртці, встановите сигналізацію або обзаведетеся спеціально навченою собакою. Іншими словами, ви зробите все, щоб з одного боку – не впустити «зле»: злодії або шахраї, а з іншого – мали можливість впустити «добре»: близькі вам люди.

Все сказане про ваші володіння відноситься і до вашої душі. Вам потрібні такі захисні механізми впливу на внутрішній і навколишній світи, щоб з одного боку – захищати свою душу від негативних впливів з боку оточення, а з іншого – дозволяти їй знаходити необхідні здібності для подолання різних труднощів у відносинах з іншими.

Самовладання

Існують три типи людей:

– Перші – заперечують проти встановлення меж особистої власності, вважаючи, що це буде занадто егоїстично з їхнього боку;

– Другі навпаки – користуються подібними межами якраз в егоїстичних цілях;

– Треті взагалі до кінця не розуміють що таке кордони особистої власності, а значить і створювати їх не вміють.

Без розподілу меж власності, – взагалі неможливо навчитися володіти самим собою. Визначаючи кордони особистої території, ви ні в якому разі не маєте права вказувати сусідові, що він повинен або не повинен робити на своїй.

Так само ви окреслюєте територію і своєї особистості. І якщо хтось зазіхає на вашу «власність», то ви повністю контролюєте ситуацію, не дозволяючи нікому підпорядковувати вас собі або ображати вас. Ви не дозволяєте іншому володіти вашою особою. Ви самі володієте собою.

Самовладання – це міцне підгрунтя для міцних взаємин у шлюбі. Якщо ви навчитеся володіти собою, – ви знайдете здатність не тільки протистояти власному егоїзму, але й більше і глибше кохати свою другу половинку. В ваших силах з'явиться можливість створити таку душевну близькість в стосунках, про яку ви тільки мрієте.