Читать книгу Світанок мого кохання - Таня Весна - Страница 2

А ти уже така, як треба,

І світ навколо тебе теж.

Люби себе і світло всього неба,

Де б Ти не була, завжди принесеш.

Сприймай себе, сприймай себе, як жінку.

Вічно квітучу, юну й молоду,

Оту, що гордо зветься українка,

Що наче пташка у весняному саду.

Таку як є! Просту, земну, чарівну…

Ти ж співом заколихуєш дитя.

Ти вільна, мудра, сильна і чарівна,

Ти є продовженням життя.

Лиш ти зумієш в горі втішить,

Пораду дати, піднести води,

Залікувати всі людські печалі

Й зцілити ніжним дотиком руки.

Люби себе, прошу тебе,

О жінко! Любові світло

й радість принеси.