Читать книгу Комплексні системи захисту інформації. Проектування, впровадження, супровід - Вадим Гребенніков - Страница 3

Історія захисту інформації в Україні розпочалася з Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах», прийнятого постановою Верховної Ради України №81/94-ВР від 5 липня 1994 року.

У тому же році постановою Кабінету Міністрів України (далі – ПКМУ) від 9 вересня 1994 року №632 було затверджене «Положення про технічний захист інформації в Україні» (далі – ТЗІ), згідно якого була створена Державна служба України з питань ТЗІ.

Через 3 роки постановою КМУ від 8 жовтня 1997 року №1126 була затверджена «Концепція ТЗІ в Україні». Вона визначає поняття ТЗІ таким чином: це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності інформації з обмеженим доступом, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави.

А вже через 2 роки з’явилося нове «Положення про ТЗІ в Україні», затверджене Указом Президента України від 27 вересня 1999 року №1229. Пов’язане це було з тим, що питання ТЗІ були покладені на Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України (скорочено – ДСТСЗІ СБУ), до складу якого і увійшла Державна служба з питань ТЗІ. Старе положення втратило чинність згідно постанови КМУ від 13 березня 2002 року №281.

«Положення про ТЗІ в Україні» визначає поняття ТЗІ таким чином: це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та доступності важливої для держави, суспільства і особи інформації.

Воно визначає також такі терміни:

– конфіденційність – властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого ознайомлення;

– цілісність – властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого руйнування або знищення;

– доступність – властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого блокування;

– інформаційна система – автоматизована система, комп'ютерна мережа або система зв'язку.

Тепер з'ясуємо, яку інформацію треба захищати:

Закон України «Про інформацію» (1992)

Стаття 20. Доступ до інформації

1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом (далі – ІзОД) є конфіденційна, таємна та службова інформація.

2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (2011)

Стаття 7. Конфіденційна інформація

1. Конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

2. Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 8. Таємна інформація

1. Таємна інформація – інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Стаття 9. Службова інформація

1. До службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».

Закон України «Про захист персональних даних» (2010)

Стаття 5. Об'єкти захисту

1. Об'єктами захисту є персональні дані.

2. Персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» (2003)

Стаття 15. Обіг електронних документів, що містять інформацію з обмеженим доступом

В інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять інформацію, яка є власністю держави, або ІзОД, повинен забезпечуватися захист цієї інформації відповідно до законодавства.

Таким чином, потрібно захищати ІзОД та інформацію, що є власністю держави та циркулює в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Види захисту інформації

1. Організаційний – попередження доступу на об'єкт інформаційної діяльності сторонніх осіб за допомогою організаційних заходів (охорона, пропускний режим, регламентація доступу тощо).

2. Інженерний – попередження доступу на об'єкт інформаційної діяльності сторонніх осіб та руйнування об’єкту захисту внаслідок навмисних дій або природного впливу інженерно-технічними засобами (обмежуючі конструкції доступу, відеоспостереження, охоронно-пожежна сигналізація тощо).

3. Технічний (ТЗІ) – забезпечення обмеження доступу до інформації апаратно-технічними засобами (зашумлення, маршрутизатори, антивіруси, фаєрволи, смарт-карти тощо):

– захист від витоку технічними каналами;

– захист від НСД.

4. Криптографічний (КЗІ) – попередження доступу до інформації за допомогою математичних перетворень:

– попередження несанкціонованої модифікації;

– попередження несанкціонованого розголошення.

Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» визначив термін захист інформації: це сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи АС та осіб, які користуються інформацією. Разом з тим, у законі ще не застосовувалось таке поняття як комплексна система захисту інформації.

Також він визначив термін автоматизована система (далі – АС): це система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки та зв'язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення.

Згідно ДСТУ 2226—93 «Автоматизовані системи. Терміни та визначення»:

АС – організаційно-технічна система, що складається із засобів автоматизації певного виду (чи кількох видів) діяльності людей та персоналу, що здійснює цю діяльність.

Згідно НД ТЗІ 1.1-003-99 «Термінологія в галузі захисту інформації в комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу»:

– АС – організаційно-технічна система, що реалізує інформаційну технологію та поєднує у собі: обчислювальну систему, фізичне середовище, персонал та інформацію, яка обробляється.

– захист інформації в АС – діяльність, спрямована на забезпечення безпеки оброблюваної в АС інформації та системи у цілому, що дає змогу запобігти реалізації загроз або унеможливити її, та зменшити ймовірність завдання збитків від реалізації загроз.

– комплексна система захисту інформації (далі – КСЗІ) – це сукупність організаційних і інженерних заходів, програмно-апаратних засобів, які забезпечують захист інформації в АС.

Наступним етапним документом став Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», який був прийнятий у 2005 році на заміну Закону «Про захист інформації в АС». Він визначив багато нових термінів, зокрема, такі:

– КСЗІ – взаємопов'язана сукупність організаційних та інженерно-технічних заходів, засобів і методів захисту інформації;

– захист інформації в системі – діяльність, спрямована на запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі;

– інформаційна (автоматизована) система – організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів;

– телекомунікаційна система – організаційно-технічна система, що реалізує технологію інформаційного обміну за допомогою технічних і програмних засобів шляхом передавання та приймання інформації у вигляді сигналів, знаків, звуків, зображень чи іншим чином;

– інформаційно-телекомунікаційна система (далі – ІТС) – сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле;

– інформаційний ресурс – будь-які дані в електронному вигляді, які обробляються або зберігаються в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Закон України «Про захист інформації в ІТС»

Стаття 2. Об'єкти захисту в системі

Об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації.

Стаття 8. Умови обробки інформації в системі

Інформація, яка є власністю держави, або ІзОД, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинна оброблятися в системі із застосуванням КСЗІ з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

Для створення КСЗІ, яка є власністю держави, або ІзОД, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюються в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 9. Забезпечення захисту інформації в системі

Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи.

Власник системи, в якій обробляється інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним.

Про спроби та/або факти несанкціонованих дій у системі щодо інформації, яка є власністю держави, або ІзОД, вимога щодо захисту якої встановлена законом, власник системи повідомляє відповідно спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації або підпорядкований йому регіональний орган.

Стаття 10. Повноваження державних органів у сфері захисту інформації в системах

Вимоги до забезпечення захисту інформації, яка є власністю держави, або ІзОД, вимога щодо захисту якої встановлена законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації:

– розробляє пропозиції щодо державної політики у сфері захисту інформації та забезпечує її реалізацію в межах своєї компетенції;

– визначає вимоги та порядок створення КСЗІ, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

– організовує проведення державної експертизи КСЗІ, експертизи та підтвердження відповідності засобів технічного і криптографічного захисту інформації;

– здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації, яка є власністю держави, або ІзОД, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

– здійснює заходи щодо виявлення загрози державним інформаційним ресурсам від несанкціонованих дій в ІТС та дає рекомендації з питань запобігання такій загрозі.

Державні органи в межах своїх повноважень за погодженням відповідно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації або підпорядкованим йому регіональним органом встановлюють особливості захисту інформації, яка є власністю держави, або ІзОД, вимога щодо захисту якої встановлена законом.

Особливості захисту інформації в системах, які забезпечують банківську діяльність, встановлюються Національним банком України.

Закон України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» (2006)

Згідно цього закону ДСТСЗІ СБУ вийшов зі складу СБУ та був реорганізоваий у Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України (скорочено – Держспецзв'язку), яка є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації.

Стаття 16. На Держспецзв'язку згідно визначених завдань покладаються такі обов'язки:

3) розроблення порядку та вимог щодо захисту державних інформаційних ресурсів* в ІТС, криптографічного та технічного захисту інформації, яка є власністю держави, або

інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

* державні інформаційні ресурси – систематизована інформація, що є доступною за допомогою інформаційних технологій, право на володіння, використання або розпорядження якою належить державним органам, військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, державним підприємствам, установам та організаціям, а також інформація, створення якої передбачено законодавством та яка обробляється фізичними або юридичними особами відповідно до наданих їм повноважень суб’єктами владних повноважень.

У «Положенні про Реєстр ІТС органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 №688:

державні електронні інформаційні ресурси – відображена та задокументована в електронному вигляді інформація, необхідність захисту якої визначено законодавством.

11) накопичення та аналіз даних про вчинення та/або спроби вчинення несанкціонованих дій щодо державних інформаційних ресурсів в ІТС, а також про їх наслідки, інформування правоохоронних органів для вжиття заходів із запобігання та припинення кримінальних правопорушень у зазначеній сфері; оцінка стану захищеності державних інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, надання відповідних рекомендацій;

13) погодження проектів створення ІТС, в яких оброблятиметься інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої

встановлена законом, проведення їх експертної оцінки і визначення можливості введення в експлуатацію;

16) встановлення порядку і вимог щодо використання ІТС, у тому числі загального користування, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, які збирають, обробляють, зберігають та передають інформацію, яка є власністю держави, або інформацію з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

32) видача атестата відповідності комплексних систем захисту інформації ІТС, із застосуванням яких обробляється інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, вимогам нормативних документів з питань технічного захисту інформації.

Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію (затверджена ПКМУ від 27.11.98 №1893)

18. Використання ІТС для друкування документів з грифом «Для службового користування» та обробки конфіденційної інформації, що є власністю держави, може здійснюватися тільки після створення в ній КСЗІ та підтвердження відповідності створеної системи вимогам нормативних документів з питань технічного захисту інформації в порядку, встановленому законодавством.

Дозвіл на використання ІТС із зазначеною метою надається згідно з наказом керівника організації за наявності атестата відповідності КСЗІ.

Основний керівний нормативно-правовий акт:

Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах (далі – Правила 373) (затверджені ПКМУ від 29.03.2006 №373 з останніми змінами згідно №938 від 07.09.2011)

3. У Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

– автентифікація – процедура встановлення належності користувачеві інформації в системі (далі – користувач) пред'явленого ним ідентифікатора (пароль);

– ідентифікація – процедура розпізнавання користувача в системі як правило за допомогою наперед визначеного імені (ідентифікатора) або іншої апріорної інформації про нього, яка сприймається системою (логін).

4. Захисту в системі підлягає:

– відкрита інформація, яка належить до державних інформаційних ресурсів, а також відкрита інформація про діяльність суб'єктів владних повноважень, військових формувань, яка оприлюднюється в Інтернеті, інших глобальних інформаційних мережах і системах або передається телекомунікаційними мережами (далі – відкрита інформація);

– конфіденційна інформація, яка перебуває у володінні розпорядників інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

– службова інформація;

– інформація, яка становить державну або іншу передбачену законом таємницю (далі – таємна інформація);

– інформація, вимога щодо захисту якої встановлена законом.

5. Відкрита інформація під час обробки в системі повинна зберігати цілісність, що забезпечується шляхом захисту від несанкціонованих дій, які можуть призвести до її випадкової або умисної модифікації чи знищення.

Усім користувачам повинен бути забезпечений доступ до ознайомлення з відкритою інформацією. Модифікувати або знищувати відкриту інформацію можуть лише ідентифіковані та автентифіковані користувачі, яким надано відповідні повноваження.

Спроби модифікації чи знищення відкритої інформації користувачами, які не мають на це повноважень, неідентифікованими користувачами або користувачами з не підтвердженою під час автентифікації відповідністю пред'явленого ідентифікатора повинні блокуватися.

6. Під час обробки службової і таємної інформації повинен забезпечуватися її захист від несанкціонованого та неконтрольованого ознайомлення, модифікації, знищення, копіювання, поширення.

7. Доступ до службової інформації надається тільки ідентифікованим та автентифікованим користувачам. Спроби доступу до такої інформації неідентифікованих осіб чи користувачів з не підтвердженою під час автентифікації відповідністю пред'явленого ідентифікатора повинні блокуватися.

У системі забезпечується можливість надання користувачеві права на виконання однієї або кількох операцій з обробки конфіденційної інформації або позбавлення його такого права.

11. У системі здійснюється обов'язкова реєстрація:

– результатів ідентифікації та автентифікації користувачів;

– результатів виконання користувачем операцій з обробки інформації;

– спроб несанкціонованих дій з інформацією;

– фактів надання та позбавлення користувачів права доступу до інформації та її обробки;

– результатів перевірки цілісності засобів захисту інформації.

Забезпечується можливість проведення аналізу реєстраційних даних виключно користувачем, якого уповноважено здійснювати управління засобами захисту інформації і контроль за захистом інформації в системі (адміністратор безпеки).

Реєстрація здійснюється автоматичним способом, а реєстраційні дані захищаються від модифікації та знищення користувачами, які не мають повноважень адміністратора безпеки.

Реєстрація спроб несанкціонованих дій з інформацією, що становить державну таємницю, а також конфіденційної інформації про фізичну особу, яка законом віднесена до персональних даних, повинна супроводжуватися повідомленням про них адміністратора безпеки.

12. Ідентифікація та автентифікація користувачів, надання та позбавлення їх права доступу до інформації та її обробки, контроль за цілісністю засобів захисту в системі здійснюється автоматизованим способом.

13. Передача службової і таємної інформації з однієї системи до іншої здійснюється у зашифрованому вигляді або захищеними каналами зв'язку згідно з вимогами законодавства з питань технічного та криптографічного захисту інформації.

14. Порядок підключення систем, в яких обробляється службова і таємна інформація, до глобальних мереж передачі даних визначається законодавством.

15. У системі здійснюється контроль за цілісністю програмного забезпечення, яке використовується для обробки інформації, запобігання несанкціонованій його модифікації та ліквідація наслідків такої модифікації.

Контролюється також цілісність програмних та технічних засобів захисту інформації. У разі порушення їх цілісності обробка в системі інформації припиняється.

Організаційні засади забезпечення захисту інформації

16. Для забезпечення захисту інформації в системі створюється комплексна система захисту інформації (далі – КСЗІ), яка призначається для захисту інформації від:

– витоку технічними каналами, до яких належать канали побічних електромагнітних випромінювань і наведень (далі – ПЕМВН), акустично-електричні та інші канали, що утворюються під впливом фізичних процесів під час функціонування засобів обробки інформації, інших технічних засобів і комунікацій;

– несанкціонованих дій з інформацією, у тому числі з використанням комп'ютерних вірусів;

– спеціального впливу на засоби обробки інформації, який здійснюється шляхом формування фізичних полів і сигналів та може призвести до порушення її цілісності та несанкціонованого блокування.

Захист інформації від витоку технічними каналами забезпечується в системі у разі, коли в ній обробляється інформація, що становить державну таємницю, або коли відповідне рішення щодо необхідності такого захисту прийнято розпорядником інформації.

Захист інформації від несанкціонованих дій, у тому числі від комп'ютерних вірусів, забезпечується в усіх системах.

Захист інформації від спеціального впливу на засоби обробки інформації забезпечується в системі, якщо рішення про необхідність такого захисту прийнято розпорядником інформації.

17. Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі, своєчасне розроблення необхідних для цього заходів та створення системи захисту покладається на керівника організації, яка є власником (розпорядником) системи, та керівників її структурних підрозділів, що забезпечують створення та експлуатацію системи.

18. Організація та проведення робіт із захисту інформації в системі здійснюється службою захисту інформації (далі – СЗІ), яка забезпечує визначення вимог до захисту інформації в системі, проектування, розроблення і модернізацію КСЗІ, а також виконання робіт з її експлуатації та контролю за станом захищеності інформації.

СЗІ утворюється згідно з рішенням керівника організації, що є власником (розпорядником) системи.

У разі коли обсяг робіт, пов'язаних із захистом інформації в системі, є незначний, захист інформації може здійснюватися однією особою.

19. Захист інформації на всіх етапах створення та експлуатації системи здійснюється відповідно до розробленого СЗІ плану захисту інформації в системі.

План захисту інформації в системі містить:

– завдання захисту, класифікацію інформації, яка обробляється в системі, опис технології обробки інформації;

– визначення моделі загроз для інформації в системі;

– основні вимоги щодо захисту інформації та правила доступу до неї в системі;

– перелік документів, згідно з якими здійснюється захист інформації в системі;

– перелік і строки виконання робіт службою захисту інформації.

20. Вимоги та порядок створення КСЗІ встановлюються Адміністрацією Держспецзв'язку (далі – Адміністрація).

Вимоги до захисту інформації кожної окремої системи встановлюються технічним завданням на створення системи або КСЗІ.

21. У складі системи захисту повинні використовуватися засоби захисту інформації з підтвердженою відповідністю.

У разі використання засобів захисту інформації, які не мають підтвердження відповідності на момент проектування системи захисту, відповідне оцінювання проводиться під час державної експертизи системи захисту.

22. Порядок проведення державної експертизи системи захисту, державної експертизи та сертифікації засобів технічного і криптографічного захисту інформації встановлюється Адміністрацією.

Органи виконавчої влади, які мають дозвіл на провадження діяльності з технічного захисту інформації для власних потреб, вправі за згодою департаменту організовувати проведення державної експертизи системи захисту на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери їх управління.

Порядок проведення такої експертизи встановлюється органом виконавчої влади за погодженням з Адміністрацією.

23. Виконавцем робіт із створення системи захисту може бути суб'єкт господарської діяльності або орган виконавчої влади, який має ліцензію або дозвіл на право провадження хоча б одного виду робіт у сфері технічного захисту інформації, необхідність проведення якого визначено технічним завданням на створення системи захисту.

Для проведення інших видів робіт з технічного захисту інформації, на провадження яких виконавець не має ліцензії (дозволу), залучаються співвиконавці, що мають відповідні ліцензії.

Якщо для створення системи захисту необхідно провести роботи з криптографічного захисту інформації, виконавець повинен мати ліцензії на провадження виду робіт у сфері криптографічного захисту інформації або залучати співвиконавців, що мають відповідні ліцензії.