Оглавление
Валентин Чемерис. Ваші пальці пахнуть ладаном
Трагедії часто починаються з пророцтв і зловісних призвісток
Частина перша. Рік 1915-й. Санітар-доброволець 68-го санітарного поїзда, що курсував між передовою і Москвою
Частина перша-2. Київ – моя перша й остання любов. Мій дорогий, мій любий Київ
Частина перша-3. Королева його вітає… Нарешті й він спізнав щастя – успіх, успіх! Бурлюк, Маяковський та інші футуристи
P. S. До першої частини
Частина друга. Під зорями Аргентини?… Та ні ж бо – «полтавська галушка»
І кожна корова знаходить свою хвіртку…
Частина друга-2. І прийшло двадцяте сторіччя. І було наказано «учинять стрельбу из пушек или из ружей, пускать ракеты, по ночам зажигать огни из хвороста или соломы»
Частина друга-3. І на випускному вечорі вона познайомилася з Володимиром Холодним. А потім почалася війна, і треба було йти добувати для Росії чиїсь там Дарданелли, що невідомо для чого були потрібні самій Росії. «Кана-аре-ечка жалобно поет…»
Алюзія – від лат. allusio – жарт, натяк…
Частина третя. «Успех исключительно оглушительный, в стиле недавних взрывов…» «И глаза ее, огромные, бездонные, с длинными ресницами, так хорошо знакомые нам по кинофильмам с ней, расширяются в испуге…» І вся Росія була у неї закохана…
Зі спогадів київського кіномана тих років, закоханого в екранну Віру Холодну
Частина третя-2. «Її владно покликав обов’язок патріотки і дружини російського офіцера-героя» І вирве чоловіка з того світу. «Російський П’єро» І популярність його була хоча й скандальна, але ж така оглушлива!
Частина третя-3. «…І жагуча експресія в очах Віри Холодної» Або я, або кіно. Третього не дано…
Частина четверта. Є місто, яке я бачу вві сні
Зі спогадів сестри Холодної Софії Левченко
Зі спогадів сестри Холодної Софії Левченко
«На тому світі нас люблять і чекають…»
Частина четверта-2. В бананово-лимоннім Сінгапурі, співа і плаче океан…
Чим відрізняється ввічливість від такту?
Частина четверта-3. «Новодевичье кладбище… Часы приема…»
Частина четверта-4 …Ти заговориш, коли вже мене не буде
З листа московського кінокритика Наталії Ільїної до автора цього роману
«Україна: що треба побачити»
Замість післямови. Кінематографу більше ста років?… Це так, але він… Він тільки-но починається…
Отрывок из книги
Можна вважати, що все, що написане нижче, і що ви, сподіваюсь, прочитаєте якось при нагоді, було саме так, як тут розповідається…
А може, це белетристика, де розгулялася авторова фантазія.
.....
І він нарешті опинився перед нею, перед САМОЮ ВІРОЮ ХОЛОДНОЮ, його Королевою і його Богинею. Не екранна, а стояла вона перед ним реальна, у плоті, струнка і якась легка, неймовірно гарна, з такими фантастичними очима і мило, тепло і радісно (чому радісно?) посміхалася до нього, певно, добре розуміючи стан молодого поета, артиста, співака і композитора.
Розгубившись (зроду він узагалі був несміливим і довго та вперто з тією несміливістю боровся, особливо перед жінками), що перед ним САМА ВІРА ХОЛОДНА, одним духом випалив:
.....
