Читать книгу Шукачі пригод з сузір'я Лебедя - Валентина Островська - Страница 2

Космічні простори – хто про них не мріяв? Напевно, нема таких людей, які б не замислювались, про навколишній світ, який ми бачимо, піднявши очі догори. Світ земних процесів нам відомий, а от космічних – загадка, яку людство ще не скоро пізнає. Так думаю я. А, як мислиш ти? Знаю, тебе теж цікавить сам процес життя. Так, у кожного своя думка і свій простір бачення. Адже світ багатогранний. Кожна людина, народившись, повинна пізнати свою грань бачення світу. З твого дозволу, хочу поділитися своїм баченням. Воно дещо дивне, але я маю надію, що саме ти мене зрозумієш. Моє пізнання приходило до мене через сни, а також з інших джерел. Про одне з таких джерел спробую тобі розповісти.

Мандруючи у снах, я бачила той різноманітний космічний світ, невидимий, що навколо людей, в їхніх думках, емоціях та почуттях. Сни не дивували, адже я їх бачила ще з раннього дитинства. А от те, що бачила навколо кожної людини – дивувало. Як і всі, я відмовлялася сприймати, те що бачила, однак сни повторювались. Щоденні бачення світу, що творить людина – і я врешті решт згодилася. Почала сприймати спокійно. Намагалася розповісти рідним та близьким – мене не розуміли. Тоді почала по троху записувати. Саме ті записи стали основою розповіді, написаної тобі, мій любий Славчику.

Їх було двоє – Лііі та Лууу. Чому було? Адже вони вже не матимуть можливості потрапити на нашу планету. Чому? Пояснення отримаєш далі.

Лііі – дівчинка і хлопчик – Лууу. Так вони мені відрекомендувались. Діти 7—10 років. Наші дітлахи бігають на вулицю, грають у футбол та в інші дитячі ігри. А вони мандрують світами сонячних систем.

Так, мені теж було дивно, але вони – сама досконалість в розвитку сили розуму і душі. Їм дозволяють батьки мандрувати, але не дозволяють виходити на контакт з іншими. Так-так, ми для них «інші» – живі чудові істоти. До нас вони ставляться як бабусі з дідусями до онуків. Опікуються наче малесенькими, навіть бояться приторкнутися, аби не спричинити болю.

Саме через їх чистий потенціал світла, нам можуть нашкодити, завдати болю, адже біля них горять надбудови зла. Вони не бояться нас, ми їм шкоди спричинити не можемо, хоч забруднені ємоціонально Ми відрізняємось потенціалом енергетичним, створеним нашим розумом. Люди їх приваблюють вібраціями мозку, так як і інші поза – земні цивілізації. Дорослих ми не цікавимо, адже вони теж в дитинстві мандрували в минуле. Все, що нижче їхньої сонячної системи, є минулим для розумних істот з сузір’я Лебедя. Так вони мені розповідали. Людину приваблює щось невідоме і таємне, а от відоме вже не приваблює, так і в сузір'ї Лебедя. Там в дійсності життя казково – загадкове, неперевершено магічне, для нашого розвитку.

Діти однієї з семи земель, на яких живуть розумні істоти (значно досконаліші за нас) з сузір’я Лебедя. Їхня Земля має атмосферу білого кольору. Інші землі – червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, блакитного та фіолетового. «Люди білого світла» – так себе називають. Вони народжуються з потужнішими знаннями, ніж ми маємо вже в дорослому віці. Життя людей нашої планети – для них давно забутий процес розвитку. Вони мільйони років тому мали такий рівень. Тому, спостерігаючи за життям, менш розвинених розумово цивілізацій, мають можливість згадати своє минуле. Для чого це їм потрібно? Я теж цікавилася цим питанням. Для того, щоб клітини мозку, які відповідають за минуле, могли пробудитись. Для чого їм пробуджувати те, що для них не є важливим? Виявляється для них є все важливим, бо вони вміють керувати своїм тілом, змінювати і підлаштовуватись до різних сонячних систем, до температурних режимів, мають великий арсенал можливостей. Саме таким чином вони йдуть по шляху розвитку на ще вищий щабель, а ми для них є переосмисленням помилок зроблених в минулому.

Я вже говорила, що знання йшли до мене через сни, але я не вірила в них, і свідомо відмовилася бачити їх. Можливо тому й почала робити Лелі. Дивне бажання, яке з’явилося неочікувано, від якого вже не змогла відмовитись. Мені було легко і тепло на душі в моменти, коли мої руки шалено намотували нитки і наче самі, без участі моєї уяви, робили іграшки. Певне нерозуміння такого бажання мене дещо засмучувало та й трохи смішно: доросла жінка робить лялечки? Розум мій намагався перешкоджати, але дарма. Вже потім я зрозуміла, що таким чином до мене йшло пізнання, світобачення. Воно йшло під певним кутом зору та з певного життєвого простору думки.

Саме простори думок наших, в які ми потрапляємо, коли про щось думаємо, володіють нашими поглядами на життя та поведінкою.

«Я»

Майстриня ляльок, яка робить іграшки з ниток – це «Я». Лелі – ляльки. Ти їх скоро побачиш. Знаю, будеш теж сміятися, як твої тато з мамою. Не могла підшукати назву моїм «витворам мистецтва», тому вирішила, що будуть називатися «Лелями». Головною серед них буде саме ця Леля.

Лууу

У кожної з них буде своє ім’я – емоція людини. А через Лелю будуть вести розмову Лііі або Лууу. Так, вірно, це моя помічниця. Розумію, що сучасні іграшки цікавіші та привабливіші. Але ти мене зрозумієш, мій рідненький. Вони особливі і зроблені з ниточок з великою любов’ю до життя.

Лііі

Знайомся, це красень Лууу, а це – Лііі.

Лііі та Лууу жителі землі Білого Світла. Вони матимуть можливість виправити свої помилки минулого. Саме для цього вони повернулися в минуле, тобто – в наше життя. Мені допоможуть зрозуміти в теперішньому часі, де ми допускаємо помилки, і як вже зараз виправити їх, і в подальшому не створювати нових. Тобто, вони отримали тіла і місце проживання на планеті. Не на завжди. На певний час. Шкода, що ти їх не побачиш, але спробую розповісти. Чесно кажучи, я не вмію гарно розповідати. Та ти вибач мене за це – є на то свої причини.

Даватиму Лелям імена, з допомогою яких шукачі пригод, отримуватимуть з простору всю інформацію стосовно тієї чи іншої емоції або персонажу.

Вони матимуть змогу потрапляти безпосередньо в суть невидимих для людей згустків, які й володіють теперішнім людством.

Лііі та Лууу знайшли можливість спілкуватися зі мною.

Передаватимуть всю інформацію мені, а я вже спробую описати.

В нашій сім'ї жили, однак не одночасно, котик і песик. Котика ми лагідно називали Муруська. Він муркотів тільки тоді, коли сідав на руки до когось із сім'ї. А коли він скінчив своє перебування в тілі кота, з’явився у невидимому світі людських творінь.

ЛЕЛІ – провідники в світ невидимих істот – згустків енергетичних. Саме про них довго намагалися розповісти мені шукачі пригод через сни. Що творить людина через невидимий світ, і які наслідки має з цього? Отже все по черзі.

Всі з часом покидають цей світ. Це розуміти і сприймати необхідно спокійно, без переживань, домовились? Котик перейшов на рівень невидимий. Про існування невидимого рівня знала ще з дитинства, однак змусила себе забути. Тільки після того, як зробила Лелю, а вона потрапила до рук Лііі, згадала про існування невидимого світу. Перебування котика в нашій квартирі після смерті, мене вже не здивувало. Так, він там залишився енергетичним згустком, що складався з емоцій кожного із нас. Лііі взяла до рук Лелю і я почала розуміти все, чим саме наповнений простір, яким володіє невидимий котик.

Потім з’явився чудернацький песик породи Чі-хуа-хуа – ЛУЛУ. Теж довгий час жила в колі нашої сім'ї. Коли я робила ці лялечки, вона була поряд.

Мені допомагала, бавлячись нитками та відволікала увагу на себе. Бувало залізе на руки, ляже і спить, а коли закінчувала працювати – незадоволено покидала мене і йшла шукати інше місце.

На той момент не знала, що скоро і вона перейде в інший світ, але не покине нас назавжди. Залишиться не лише в пам’яті, а й буде супроводжувати все життя, на енергетичному рівні. Через ЛУЛУ і котика вчилася спілкуватися з шукачами пригод.

Надалі Лууу і Лііі будуть втілюватися в різні сфери емоцій, обираючи лялечку, бачитимуть в ній ту суть, яка була вкладена в неї. Всі Лелі будуть мати своє ім’я, і від свого імені вестимуть бесіду. Про різномаїття нашого не видимого світу

Любий, ти повинен знати, чому стається саме так. І що потрібно робити, щоб не ускладнювати собі життя та іншим. Навчити тебе не можу. За тебе пройти шлях твого життя – теж. Тому читай і сам обирай, як жити.

Котик Марко

Котик:

«Я»: Лііі, скажи мені, будь ласка, чому ми не чули, не бачили та й не знали про присутність в квартирі котика, після того як він пішов із життя?

Лііі: А ви й не могли чути, адже ваш котик має набір саме ваших емоцій. Ви не мали шкідливих та руйнівних звичок. Жили мирно, не створювали при житті програм руйнації одне одного.

«Я»: А що таке, програми руйнацій?

Лііі: Це – погані слова за допомогою котрих одні люди мають силу впливати на інших: волею, чужі плани, наміри.

«Я»: Для чого люди створюють програми? Чи шкідливо це для самої природи котів? Яку загрозу вони несуть конкретно для котика? Наш котик був чорненьким, а їх серед людей прийнято боятися.

Лііі: Шкідливо як для котиків, так і для людей. Адже жива енергія котика відповідно природі своїй не несе жодних проблем в світі тваринному. Згусток негативної програми, створеної спеціально людиною, може мати магічний характер або проявлятися у формі емоції. Емоція руйнівного характеру вписується в живе поле тварини. Ще за життя тваринка стає носієм негативної емоції її хазяїна. Їхні енергетичні оболонки стають не схожими на тваринний світ. Тому простір роду котів вже не приймає таких у свій тваринний світ. Їхнє поле насичене руйнівними програмами, а самі вони стають носіями таких програм. Дух котика стає примарею. Він вічно шукатиме дорогу додому. Людські вчинки і маніпуляції заважатимуть йому у цьому. Занапастила людина живу природну енергетику тваринного світу, а тим самим – і свою, людську. Це і є сміттям в просторі, яким ви дихаєте. Часто, ці енергетичні паразити виростають настільки великими, що потім здатні весь рід зруйнувати вщент. Це вже розумна істота, яку у народі називають Дідьком. Все, що ви створюєте на основі живих енергій, з часом переростає в загрозу для вас самих.

«Я»: Як же довго житимуть енергії нашого котика, і куди ж вони дінуться з часом?

Лііі: Житимуть доти, доки житимете ви. А він для вас, наче ощадбанк, де ваші гроші лежать. Коли комусь з вас потрібен буде свій емоційний запас, то котик віддасть його із задоволенням. Йому легше і вам на користь. Але ви зможете взяти тільки той потенціал, який був там залишений. Звідти пішло ритуальне поклоніння тваринному світові, що мало на меті – збереження потенціалу роду або сім'ї. Воно здійснювалось через повагу і любов до тваринки та чемне ставлення до неї. Таким чином створювались тотеми і анти тотеми, котрими до сьогодні користується система астрології та магії. І це не погано не добре. Так потрібно. А от для чого саме – поки що вам знати не потрібно. Лише певний пласт знань буде відкрито на певний період часу.

Лулу

«Я»: Скажи Лулу, чи однаковими є ваші з котиком шляхи в невидимому світі? Чи переплітаються ваші з ним долі?

Лулу: Ми одне одного знаємо, тому що в однаковій ситуації опинилися. Наче магнітом причеплені до ваших життів. Нам роботи вистачає. Адже ваші діти в різних місцях знаходяться, За кожним з вас ми спостерігаємо і повинні оберігати.

Лііі: Таким чином вони набувають певних знань та здібностей. Збагачення всієї популяції певного виду, відбувається шляхом пристосування до життя з популяцією людей. Вібрації розумові їм не завадять. Їхні душі піддаються розгерметизації, так як і душі ваших святих приносяться в жертву. Проте, це трохи різні речі.