Оглавление
Иван Драч. Соняшник. Поезії 1960–1970 років
«Народжуйте себе допоки світу…»
Соняшник
Із книжки «Соняшник» 1962
Балада про соняшник
Балада про Сар’янів та Ван-Гогів
Балада про дівочі перса
Балада про випрані штани
Сонячний етюд
Етюд на «Добридень»
Левиний етюд
Етюд про хліб
Вулканний етюд
Кубинський етюд (В день збройної провокації США) 16 квітня 1961 року
Етюд поколінь
Подільський етюд
Етюд «аристократичної» роботи
Фіалковий етюд
Лебединий етюд
Тихий етюд
Нічний етюд
Етюд кохання
Врубелівський етюд
Останній міст полковника
Сльоза Пікассо
Дві сестри
Соната Прокоф’єва
На архітектурні теми
Манайлова виставка. Варіації на теми
Сковорода і Шевченко
Пам’ятник Міцкевичу у Львові
Плугатар
Назимові Хікмету – від українця
Смерть Шевченка. Симфонія
Пролог
І частина. Вишневий цвіт
II частина. Вишневий вітер
Із книжки «Протуберанці серця» 1965
Незбагнуте
Слово
Протуберанці серця
Стоколос
«Не будьте самовбивцями. Дарма…»
Архітектурний етюд
Медитація
«Я так як бачу космонавта…»
Весільна мелодія
Перо
Осінній етюд
Таємниці
Над Кременчуцьким морем
Робота і дозвілля
Бог. Жарт
Монолог Сальєрі
Диптих про спокій
Самотність
Балада дороги (Автострада Болонья – Флоренція)
Мармурова паля (Постамент Муссоліні в Римі)
Дерева мене чекають
Сосна
Крізь липовий ескорт
Калина
Лісовий сонет
Німі братове – дерева
Крила. Новорічна балада
Балада про три пояси
Калинова балада
Дві чайки
І
II
Балада про дядька Гордія
Балада про люльку
Жартівлива балада про теорію відносності
Балада ДНК – дезоксирибонуклеїнової кислоти
Балада про острів Антораж
Прометеєва наречена
Балада зі знаком запитання
Балада про батька
Натуралістична балада
Балада-пісня
Балада двох
Балада про хула-хуп
Балада про відро
З Пісні пісень
«Єдина, з твоїх фантазій…»
Тихий диптих
Дівочі пальці
«Там ми сиділи, отам…»
Вечірня акварель
Етюд – копія записки
Чорний етюд
Їй
«Тут бриз ходить в шортах…»
Орлина балада
Ніж у сонці. Трагедія (Фрагменти)
Пролог
Перша частина. Серце навстіж
Божевільна, Врубель і мед
Незнайомий
Я
Похорон голови колгоспу
Невидимі сльози весілля
Скрипка-Соломія
Українські коні над Парижем
Із книжки «Поезії» 1967
Матері
До джерел
Балада про Кармалюка
Скін Корбюзьє
«Каравела»
Фартух ружовий
Лоша
Чорна печінка
Іван Франко у революційному Києві 1905 року
«Двадцять другого червня о 5-й годині вечора…»
Цвинтар-хмарочос
Балада про генеалогію
Двоє в пшениці
Балада про землю
Оскарження Івана Гонти
Сизий птах із гніздов’я Курбаса
Спіноза
Банальні терцини
«Де ж таке видано…»
«Десь на дні моїх ночей…»
Із книжки «Балади буднів» 1967
Балада творчості
Балада про жайворонків
Балада про гени
Сучасна балада-казочка для дорослих
Балада про кібернетичний собор
Балада про скипень
Балада про бляху
Балада двох коней
Балада золотої цибулі
Бабусенція
Балада, банальна з банальних
Кінобалада
Чарлі та Чаплін
Балада про скромність
Балада синтезу
Городня балада
Балада про загублені слова
Баладонька-загадонька
Балада про весноньку
Балада про вузлики
Балада про двох лебедів
Балада про мою дівчину
Балада про вдовиння
Балада про чайну
Циганська балада
Весільна балада
Балада розплющених дитячих очей
Балада про стару
Балада роду
Що таке трава?
Ради чого, ви думаєте…
Триптих про слова
Матері від блудного сина
Ода братерству
Василеві Симоненкові
Музичний етюд
Ідея фікс
Так саме так
Дзвони і струни
Офелія
Міражі
Цвіркун і море
Принцип бумеранга. Жартівлива пісня
Саркастичне
Поезії
Дорога
Хула і хвала
Розмова з олівцем
Дивна хроніка одного білого дня
Лист конозистої дівчини
Двадцять вісім… Варіація на уїтменівську тему
Венеційська елегія
Все про те ж…
Серце інколи озирається
Березневий чад
«Пропало, пройшло, пролетіло…»
Жінка і море
На дні місячної криниці
Із книжки «До джерел» 1972
Зелена брама
Діти ходять по Києву
Причетність планетарна
Ода пороху
Балада любові
Балада про хлопчика
Балада про ступу
Балада про дядька Зінька
Гобустанський малюнок
Балада про чорну пам’ять
Балада про шоферів
Дзвони. Пісня
Бучаки
Народ. Сонет
Сходи у майстерні Шевченка в Академії мистецтв. Сонет
Мовчанка Стефаника
Реквієм Павлові тичині
«Як ховали два Майбороди Малишка…»
Початок Уїтмена
Балада про кобзаря Хведора Холодного
Олександрові Пушкіну
Мажор
Людиноптах
Криниця в зимових полях…
«Сніг цілу ніч ломився в двері…»
«Б’ють кропом у ніздрі осінні базари…»
Весняна акварель
Весняна пісня Григорія Варсави Сковороди (З листа до Ковалинського)
Молитва сліз Григорія Варсави Сковороди
Сердечна печера Григорія Варсави Сковороди. Сад божественних пісень. Пісня 8
Час. Сад божественних пісень. Пісня 23
Монолог Афродіти. Уривок з поеми «Спрага»
Сонет. За Петраркою
Анатомія літа
Органна балада
Серпнева балада
Імпровізація
Балада невтоленості
Із книжки «Корінь і крона» 1974
На дні роси, або Внутрішній діалог з приводу випуску «Енциклопедії кібернетики»
Київ з очима сонця і місяця. Весняне замовляння
Марія з України – № 62276: від Освенціма до Чорнобильської атомної
Автографи матерів Молодогвардійців
Текучий меч
Черемхове займище[8]
Єнісейський характер
Таємниця буття
Жага пізнання. Жартівливий речитатив
Ода совісті
Ода природі
На пушкінському святі
Розмова з товаришем Маяковським
Тарасова верба над Тихим океаном
Думки у Храмі-на-крові[9] в Ленінграді
Майстер чортів Антонс Шмуаанс
Рига під снігом
Пастух юрмальських сосен
Моряк на березі
Казахська балада
Іберійське тяжіння
Лист до Тиціана Табідзе
Андрію Малишку – на 60 років життя
Цвіте мигдаль
«Ніч западеться. Крикне криком ранок…»
На Оболоні
«Лягають зорі навзнак, як і ми…»
Зухвалий напис до альбому
Десь о п’ятій ранку…
«Дихали, дихали віхоли…»
Поема для жіночого голосу
Отрывок из книги
Я не випадково виніс цей поетичний афоризм Івана Драча в заголовок передмови. Річ у тім, що незупинний розвиток – без відпочинку, без «тайм-аутів»; невгамовне шукання нової якості; постійне самонародження і самоствердження на щоразу вищому рівні або в інакшій іпостасі, часом, може, і методом спроб та помилок, не без утрат, – найхарактерніша ознака його творчої особистості. І це ми побачимо на матеріалі всієї його літературної продукції. Духовна жага, жадібність до пізнання й переживання світу та випробовування різних «підходів» до нього, енергія самотворення притаманні Іванові Драчеві такою мірою, як небагато кому в українській літературі. Водночас творча істота цього поета не є чимось невловним, протеїстичним, різнорідним до еклектизму; навпаки, в ній виразно промовляє про себе стала інтелектуальна та емоційна основа. І все розмаїття його творчих виявів не справляє враження хаотичності, чи калейдоскопічності, чи парадоксальної некерованості, а підлягає цілості поетового духу; розвиток не так імпульсивний, як продуманий (що відповідає силі раціоналістичного начала в енергетичному потенціалі Івана Драча), у всякому разі, має свою внутрішню логіку.
Та почнімо з деяких найнеобхідніших відомостей про поета. Народився Іван Федорович Драч 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на півдні Київської області в родині робітника радгоспу. Закінчив середню школу в районному центрі Тетієві, потім якийсь час викладав (не було ж дипломованих викладачів, не вистачало!) російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвеняче. Далі працював інструктором Тетіївського райкому комсомолу, а з 1955-го по 1958 рік відбував строкову службу в Радянській армії. 1958 року вступив до Київського університету, але не закінчив його: на той час юнак уже виявив незалежну вдачу і деякі «дисидентські» погляди, і його брутально «вижили» з університету – з тієї «альма-матер», яка через кільканадцять років почне пишатися своїм «вихованцем» і запрошуватиме до себе як почесного гостя… Втім, вищу освіту він таки здобув заочно, а також успішно закінчив Вищі сценарні курси в Москві, кілька років працював у сценарному відділі Київської кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (а ще перед навчанням у Москві був короткий, але надзвичайно цікавий час: 1961–1962 роки – період роботи в редакції газети «Літературна Україна»).
.....
Проте, хоч як ускладнилася ситуація для молодих поетів і, зокрема, для Івана Драча, він уже встиг здобути авторитет, завдяки якому його важко було просто «викреслити» з літератури (влада не повторила цієї своєї помилки і молодших, наступну хвилю, просто вже не пускала до друку – такі талановиті поети, як В. Голобородько, В. Кордун, В. Ілля, В. Рубан та інші, десятиліттями не могли надрукувати свої книжки, отож, начебто й не існували в літературі).
Щодо І. Драча, то його літературна діяльність мала свої вимушені паузи, але загалом він усе-таки міг публікувати свої твори, хоч і не всі. Наступна його поетична збірка вийшла 1965 року і мала характеристично-ефектну назву: «Протуберанці серця», покликану підкреслити чуттєвий масштаб й інтелектуальну температуру поетичного голосу автора. Суспільно-політичні обставини не сприяли повноцінному розвиткові громадянської лірики; вже відчуваються симптоми пригасання національно-патріотичних мотивів у ній; натомість більше місця починає посідати партійно-пафосна віршована публіцистика, покликана забезпечити «прохідність» інших мотивів (а втім, і вона у Драча позначена темпераментом і винахідливістю). Для цієї збірки особливо характерними були «космічні» претензії та зусилля ввібрати в поетичну мову понятійний апарат сучасної науки, що, одначе, подекуди мало доволі зовнішній, поверховий і показний характер. Водночас на збірці позначилося розширення діапазону душевних реакцій на світове буття, форсування філософічності, взагалі, сказати б, употужнення світоглядного поля автора. Драчеве світосприймання стає ще напруженішим, інтенсивнішим. Ця напруженість здається не так внутрішньо-спонтанною, як інтелектуально чи раціоналістично стимульованою, «вольовою». Але любовна лірика – вона належить до кращого в збірці – засвідчує й емоціональну глибину нашого поета.
.....
