Читать книгу Наймичка - Іван Карпенко-Карий - Страница 11
ДІЯ ПЕРША ЯВА ІХ
ОглавлениеЦокуль, а потім Борох.
Цокуль (один). Ну й дівчина! А!.. Одберу від жидів Харитину хоч би там як! Прямо квітка... та ще трохи випив, і з думки не йде... Одберу!..
Борох (виходить). Василь Микитович! Подождітє мене, пожалуста. Я зайду до Федьки — нам вмісті; проводіте меня від собаков.
Цокуль. Слухай! Уступи мені свою наймичку Харитину.
Борох. Ви знову за своє. Як же Рухля зостанеться сама з дітьми, га?
Цокуль. Ти собі візьми бабу Горпину.
Борох. А одчого ви не візьмете собі бабу Горпину?
Цокуль. Та від того, що вона тутешня, а всі тутешні рвуть що не попало: чи молоко, чи масло, чи борошно — усе таскають додому, бо жінка моя другий місяць слаба: хто його вглядить. А Харитина тут чужа, родичів нема, то хоч поки подружок не заведе, красти не буде, а тим часом жінка видужає. От яке діло!
Борох. Пес!.. І нашто вам ета рахуба?.. Вона нічого не поніма, вона лінива, без загаду нічого не зробе, вона тілько спать любе.
Цокуль. О, у мене не буде спать.
Борох. Оставте ето, просю вас.
Цокуль. А я тобі кажу, що вона у мене буде служить,
Борох. Ні, не буде.
Цокуль. Та що ж вона, кріпачка ваша, чи як? Я більше заплатю — і піде до мене.
Борох. Ну, то я вам скажу насурйоз: вона — бродяга!
Цокуль. А ти ж держиш її, чом же я не можу?
Борох. Ми? Ми другово діло... я знаю, де її взяв. Ну, оставте... вам будуть непріятності, бо Рухля її любить, піднімить гвалт і з досади скажить уряднику, што вона бродяга... і од вас її візьмуть у острог, тоді ні вам, ні нам.
Цокуль. Ну, стривай! Чого нам свариться? Я тобі дам одступного. Хочеш?
Борох. Одступного?.. Єй-богу, не знаю, што із вами робить... А сколько ви дадіте?
Цокуль. Дам четверть вівса.
Борох. Нам жаль так задешіво уступить.
Харитина несе воду.
Борох. Відітє, какая проворная — як куля: і сюда, і туда! Ви дадітє три четверті, нічого з вами робить.
Цокуль. А, більш вже пропада! Нехай вже дві.
Борох. Єй, нельзя! Какая дєвушка, на всю округу не знайдеш: умная і проворная.
Харитина виходить з шинку і хутко іде за хату.
Борох. Гляньте! Не, ви гляньте, прямо — куля!..
Цокуль. Так пришли її завтра до мене з квітками, я сам з нею побалакаю, а ти не кажи їй нічого, не одговорюй!..
Борох. Знаєте, Василь Микитович, ви дайте Рухлі... ну... мішок картоплі... нехай не сердиться.
Цокуль. Та ти не здурів часом?
Борох. За чево здурів? За чево?.. Какая дєвушка... це-це! Як калина!
Харитина несе в’язку соломи у корчму.
Борох (тихо). О!.. Ви придивіться, гляньте — какая она кругленькая...
Цокуль. Ходім, бо тут ще хто підслуха, — от когось чорт несе! (Іде). Ходім!
Борох. Я буду іти з етого боку, а то у Семена зла собака...
Вийшли.