Оглавление
Василь Базів. Honey, ротвейлер Божий
27 тисяч обертів в одній упряжці навколо Сонця
Ангеле-хоронителю мій
Тривога приходить першою
Якщо це кара, то за що?! Якби цей день можна було би пропустити…
Я заріжу тебе, Смерте, сталевим скальпелем Волі!
Маніфест любові від Ханни
Приручив? Відповідай!
Чотириногий Сократ із мускулатурою Кличка
Дух Аристократа у тілі Лицаря
Якщо ти Бог, ти можеш більше, ніж усе
Всевишній послухає, але його треба переконати
Відпустіть його. Візьміть собі іншого
Любов у паркінгу і назавжди
Чотирилапий Гуманіст
Звір стає страшним, коли він схожий на людину
Як то багато — гарантія на 10 днів життя!
А чи вартує людина стати другом тварини?
Якщо у тебе є собака і ти його любиш – ти належиш до вищої раси!
Добридень, Сцилло. Де твоя Харибда?
Наказано вмерти?
Всесвіту устрій ненавиджу!
Із милими не розставайтесь, коли відходите навік…
Тріумф Життя!
Ротвейлер Божий
«Леопард окрасу не міняє»
Яка вага сльози прощання?
Їх не тривожить недолугість кончини
Боріться до кінця, бо відвойований бодай день – то перемога!
Вмирання на самоті Галактики
Де, смерте, правда твоя?
Як епітафію на гробі поставлю пам’ятник у Слові
Отрывок из книги
Я з жахом думаю, що у цьому земному моєму житті його не було би в мене. Ми би десь розминулися в орбітальному польоті. Навіть не наділивши один одного поглядом на льоту. Власне, життя своє я ділю на троє – до нього, з ним і без нього. Ота середина довжиною у вісім з половиною років є для мене золотою, бо я був тут, на Землі, з ним. І не просто так – я жив поруч з ним, а він поруч зі мною.
Ми жили разом. Вдень і вночі. І так – майже щодня. Він сам прийняв рішення з дитинства, що у моєму місці поглинання у сон, яке ми називаємо спальнею, він має бути поруч, лежачи на килимку біля мого ліжка.
.....
То лише окремі з нас – правовірні вегетаріанці, а так, не будучи м’ясоїдним гурманом, гомо сапієнс навряд чи вижив би. Бо, зрештою, усі ми, члени фауни, включно із людиною, виготовлені із сировини, яка у теплому стані є носієм життя, а замертво – є носієм білка для того самого життя. Якось заплутано вийшло у Творця, але на все Його воля.
І був лише один кандидат у партнери (для початку) людини, який на таку роль – не гарматного, а кухонного м’яса – не погодився. Вони, песики, опинившись у нашому обозі, пред’явили ультиматум на власну недоторканність. Можливо, їхня логіка діалогу із людьми була такою: якщо ви, гомо сапієнс, прийшли до того, що перестали їсти одне одного, то чому ви маєте їсти нас?
.....
