Характерник

Оглавление

Василь Шкляр. Характерник

Частина перша

Розділ I,

1

2

3

Розділ ІІ,

1

2

Розділ ІІІ,

1

2

3

Розділ ІV,

1

2

3

Розділ V,

1

2

3

Розділ VІ,

1

2

3

Розділ VII,

1

2

3

Частина друга

Розділ VIII,

1

2

3

Розділ IX,

1

2

3

Розділ Х,

1

2

3

Розділ XІ,

1

2

3

Розділ XІI,

1

2

3

Розділ ХІІІ,

1

2

3

Розділ ХІV,

1

2

3

Частина третя

Розділ ХV,

1

2

3

Розділ ХVI,

1

2

3

Розділ ХVІI,

1

2

3

Розділ ХVIII,

1

2

3

Епілог

Отрывок из книги

Року Божого 1673, глибокої осені, коли вже листя впало з дерев, на Запорожжя прибилася збіса цікава кумпанія із десяти комонників, яких привів сюди бравий донський козачина Іван Міюський. Спершу їхні тіні було помічено в густому тумані біля Кодака, – мокра мла тоді морем залила Дике поле й Великий Луг, і перетомленим подорожнім здавалося, що вони їдуть уже не степом, а по морському дну, – потім вони попасли коней на березі річки Самари, де прижухла трава досі стояла в коліно, а вже звідти рушили прямісінько на Чортомлик.

Зверху верхівці скидалися на козаків, хоча зодягнуті були хто як – той у жупані, той у семирязі, ще котрийсь в овечій кожушині, Іван же Міюський був у брунатному кунтуші з широкими проймами замість рукавів. По праву руку від нього їхав на білій цибатій кобилі вельми повабний юнак у зеленому, підбитому лисячим хутром каптані й соболиній шапці-макітрі, схожій на ту, що їх носять московські царі. Тоді як інші комонники, звільна похитуючись у сідлах, дрімали, він сторожко вглядався десь у далечінь, хоч бачив не далі, як за п’ять кроків.

.....

– Та як сказати. І за, і проти. Не знаю. Я так, як ви двоє.

– А ти, Степане? – глянув Пелех на суддю.

.....