Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Non omni tempore
Розділ І. Чверть на шосту
Розділ ІІ. Світ без часу
Розділ ІІІ. Осінь
Розділ ІV. Кохати і кохатися
Розділ V. Бранці годинників
Розділ VІ. Убивці часу
Розділ VІІ. Старигань з крилами
Розділ VІІІ. Богданко
Розділ ІХ. Руді янголи
Розділ Х. Миро, повертайся додому
Розділ ХІ. Дядечко Сигізмунд
Розділ ХІІ. Фантоми
Розділ ХІІІ. Гедоністи
Розділ ХIV. Ніч здійснення бажань
Розділ ХV. Мандри у безчассі
Розділ ХVІ. Мадлена
Розділ ХVІІ. Ратуша
Розділ ХVІІІ. Австралійська мрія
Розділ ХІХ. Хлопець з котом
Розділ ХХ. Дракони нічних міст
Розділ ХХІ. Зимові сни
Розділ ХХІІ. Охолодження серця
Розділ ХХІІІ. На згарищі
Розділ ХХІV. Жити по-новому
Розділ ХХV. Іра та Мира
Розділ ХХVІ. Ті, кому пощастить
Епілог
Післямова та подяки
Це розпочнеться просто завтра. Десь перед світанком на головній площі вашого міста – ви завжди знали, що там має статися щось страшне. Стоятиме така тиша, якої не було від часів сотворення світу. Горітиме ліхтар навпроти зачиненої крамниці товарів широкого вжитку. Вітер знічев’я ганятиме уздовж хідника зіжмаканий аркуш паперу – здається, зірване зі стовпа оголошення, – утім, для тітки-двірнички, котра заступить на зміну за якихось півгодини, його зміст не матиме жодного значення. Під лавкою біля входу у сквер спатиме безпритульний пес (двірничка прожене його мітлою, потім пожаліє, прикличе і погодує). Зрідка вулицею пролетить поодинока автівка (запізніле таксі або ж міліцейський «бобик» – так, іноді вони теж не сплять). А от людей не видно. Зараз не час для людей.
На міській Ратуші, як завжди, гучно й урочисто забамкає великий годинник. Гляньте на циферблат і запам’ятайте час. Добре запам’ятайте, більше ви його не побачите. Тому що мине ще трохи хвилин, і годинникові стрілки раптом здригнуться і якось приречено й нерухомо застигнуть (чого, погодьтеся, з вашою міською Ратушею досі не траплялося). Скажімо, десь чверть на шосту. Запам’ятали?
.....
З того дня батькові слова не йшли йому з голови. Що буде після весілля з Алісою, точніше, після феєричної шлюбної ночі? Життя у приймах? Що таке життя у приймах, він добре пам’ятав ще з часів Ольги та Назарчика. Шалене кохання до скону? Тепер він уже не знав, чи кохає Алісу, та й не казав їй жодного разу, що любить (щоразу, як йому до горла підступалися слова кохання, Богдану видавалося, що зараз десь поряд візьметься шкільне вікно з бузковою фіранкою та клятою драценою і він вилетить з того вікна, заледве комусь скаже: «Я тебе кохаю»). На диво, Аліса не вимагала жодних зізнань у почуттях, вона вдовольнилася простим «виходь за мене». А тепер ті батькові слова… Попри все батько пообіцяв, що на весілля синове прийде, й обіцянку свою дотримав.
Не прийшов Богдан. Цілу ніч йому снилися жахіття – він конав у зашморгу, мотузка хижим звіром вгризалася в горлянку, йому не вистачало повітря – ось-ось і… він прокинувся. Чи не прокинувся?
.....