Настільна книжка для батьків!
Нова книга Вікторії Горбунової, доктора психологічних наук, завідувача кафедри клінічної психології Українського католицького університету, психотерапевта, письменниці, автора кількох художніх творів та близько 150 наукових праць, серед яких відома книжка «Виховання без нервування…», – про батьківський вплив на дорослішання дітей, який часто, замість того щоб надати захист у великому й небезпечному світі, завдає травм дитячій психіці.
Як батькам знайти хитку рівновагу між турботою про безпеку дитини та гіперопікою, відмовитися від традиційних «виховних залякувань» та покарань за помилки? Як допомогти дитині відчути себе компетентною поряд із батьками та однолітками і розвинути у неї адекватну самооцінку? Як навчити її жити щасливим дитячим життям, а не «переживати» численні тривоги світу дорослих? Як уберегти дитину від реальних загроз, відмовившись від традиційних залякувань, і навчити вирішувати проблеми або уникати їх; припинити тремтіти за кожний її порух; навчити не хворіти, а одужувати, не перетворюючи лікарняний на довогоочікуване свято зі смаколиками, мультиками досхочу та увагою й піклуванням, яких дитині так не вистачає; не захоплюватись модними методиками раннього розвитку, які складними завданнями позбавляють дитину віри у свої сили, а навчитись самим створювати ситуації успіху для сина чи доньки…
Практичний психолог на підставі досягнень світової науки та власного багатого досвіду порадить, як вирішити безліч питань, що виникають у батьків дошколяти, маленького учня чи підлітка, аби виховати самостійну, впевнену у своїх силах, щасливу дитину, розповість про небезпеки методик раннього розвитку, проблеми «безпроблемних» відмінників та про те, чому непосидючим шибайголовам так важливо щодня бачити прояви батьківської турботи.
Оглавление
Вікторія Горбунова. Виховання без травмування, або Навіщо дітям дорослі?
Від автора
Замість передмови. Навіщо дітям дорослі
Як допомогти дитинi почуватися сильною та впевненою
Як створити безпечний світ для дитини
Відмовитися від очікування небезпек
Здорово ставитися до здоров’я
Створити психологічну та фізичну безпеку
Як зміцнити дитячу самоцінність
Любити без надлишкових очікувань та вимог
Любити незручною та вередливою
Дозволяти бути собою та бачити сильні сторони
Як укріпити віру в свої можливості
Стимулювати самостійність
Розвивати компетентність
Створювати ситуації успіху
Як сприяти розвитку життєвої стiйкостi
Як сформувати стресостійкість у дитини
Дозволяти помилки
Приймати «неідеальність»
Допомагати долати труднощі
Як забезпечити психологічну відновлюваність
Дозволяти всі почуття
Бачити поза чорним і білим
Допомагати вчитись на власному досвіді
Як розвинути опірність до психологічного тиску та незалежність від думки інших
Дозувати вимогливість
Вітати дискусії та суперечки
Давати право на власні рішення та стимулювати відповідальність за них
Як розвинути адаптивність та саморегуляцію
Як полегшити адаптацію до нових людей і вимог
Піклуватися та бути поруч
Тримати слово та виконувати обіцянки
Поціновувати зусилля та досягнення
Як навчити зважувати свої можливості, розподіляти сили та планувати час
Розвивати відчуття міри
Шукати ресурси
Зосереджувати на головному
Як розвинути пізнавальну мотивацію, попередити та подолати навчальні проблеми
Створити простір для розвитку
Зробити щеплення творчістю
Побудувати коло цікавого спілкування
Як сформувати життєву гнучкість та навички розв’язання конфлiктiв
Як сприяти розвитку конструктивних стратегій взаємодії з ровесниками й дорослими
Окреслювати межі дозволеного
Стимулювати до різних стратегій взаємодії
Допомогти збагнути іншого
Як розвинути навички розв’язання конфліктів
Шукати компроміси
Допомагати в опануванні емоцій
Прощати та вчити цьому
Як навчити витримувати та ефективно реагувати на критику
Бути конструктивними
Пропонувати варіанти дій та рішень
Давати час для досягнень та усвідомлень
Замість післямови. Навіщо дорослим дитинство
Отрывок из книги
Бути батьками, вихователями, вчителями, дорослими, які супроводжують дитяче зростання, – і радісно, і хвилююче, і непросто. Адже ми допомагаємо дітям стати сильними, успішними та щасливими, готуємо їх до життя й до перетворення цього життя. Саме тому я хочу, щоб ця книжка стала помічницею для дорослих у створенні простору, у якому бути дитиною, рости та дорослішати безпечно й цікаво. По-перше, у ній містяться конкретні поради щодо того, як сприяти тому, щоб дітлахи росли впевненими, стресостійкими, мали опірність до психологічного тиску, були гнучкими й адаптивними, не втрачали інтересу до навчання та розвитку, уміли розв’язувати конфлікти й конструктивно реагувати на критику. По-друге, ця книжка розповідає про те, як ми, дорослі, впливаємо на дитячий світ, як наші прагнення та мрії, а також учинки позначаються на дитячому теперішньому й майбутньому. По-третє, найголовніше, що міститься на цих сторінках, – інформація про психологічні потреби дітей, ті потреби, які є набагато важливішими, ніж окремі кімнати, елітні школи, брендовий одяг, круті ґаджети та закордонні вакації. Загалом, ця книжка про те, навіщо дітям дорослі та навіщо дорослим дитинство.
Цікаво, що, за статистикою, такі книжки здебільшого купують у подарунок для молодих мам. Часто їх придбають батьки для своїх дорослих дочок, інколи – друзі для друзів на різні свята; звісно, є і ті, хто купує їх для себе. Зазвичай це найдопитливіші та найупертіші батьки, які прагнуть знайти правильні відповіді на свої численні запитання, мріють зробити життя своїх дітей кращим, а самих дітей – щасливішими. Вони вишукують поради, намагаються їх втілювати, експериментують. Щось вдається, але більшість з прочитаного – ні. І я точно знаю, що ці батьки не зупиняються – купують нові книжки, консультуються з живими та віртуальними психологами, перекидають Інтернет у пошуках потрібного й знову щось знаходять. Буває так, що мала частина зі знайденого працює, але більша – ні. І тоді вони роблять найголовніше – винаходять власну стратегію спілкування з дитиною, власний спосіб реакції на його впертість чи невпевненість, власні протиманіпуляційні фішки, свій власний шлях любові та прийняття.
.....
Кілька тижнів тому в «Ютюбі» я наштовхнулась на відео, у якому вчитель, який опікується дітьми з особливими потребами, ділиться тим, яке диво з його класом зробила проста річ: щодня він починав урок з того, що дякував кожному учню за те, що він є, називав, за що він особливо вдячний цій дитині сьогодні (що слухав; що допоміг зібрати речі; що підтримав однокласника; що посміхнувся…) та потискав руку. За тиждень діти почали більше спілкуватися, взаємодіяти між собою, а ще помічати успіхи одне одного та підбадьорювати у невдачах. Вони навчилися саме цього – відчувати свою цінність та бачити цінність інших.
Що ми робимо з дітьми, коли показуємо їм свою любов лише у випадках, коли вони гарно поводяться, слухаються, приносять високі бали, перемагають на конкурсах або не заважають нам робити наші дорослі справи? Що відбувається в дитячій свідомості, якщо добре ставлення, подарунки та любов стають тим, що необхідно заслуговувати? «Ти не заслужив!» – класична фраза, яку, певно, чув кожен із нас і, на жаль, чують наші діти. Не заслужив цукерки, поцілунку, подарунка, казки на ніч, обіймів і найстрашніше – прощення. Намагання заслужити любов та увагу є тривожним дзвіночком про те, що дитина отримує умовну любов, любов, яка існує лише за певних умов.
