Читать книгу Ещё не вечер - Владимир Прохода - Страница 28

І солод не п'янить

На ложі в темній ночі,

Ця довгождана мить.

На жаль не твої очі…

На жаль не відновить

Кохання те, що було

І це мене гнітить,

Гукає у минуле…

Гукають ті слова,

Що шепотіла тихо…

Не знає чергова,

Для неї лише втіха,

Для неї я віддам

Всю ніжність, ласку рук,

Але лишуся сам

В обіймах своїх мук

Бо солод не п'янить,

Душа її не чує,

З моєю не злетить.

Тебе мені бракує…

П.В.М. 16.01.2018г.