Статті присвячені трьом важливим і відносно маловідомим питанням історії України – повстанській боротьбі на Донбасі у роки Першої російської і української революції 1917-1921 років, порівняльному аналізу чотирьох універсалів Центральної Ради та історичним концепціям колективізації України. На великому фактологічному матеріалі автор відтворює хід боротьби повстанців Донбасу у 1905-1921 роках і причини її поразки, аналізує зміст маніфестів Центральної Ради у його динаміці, розкриває суть різних концепцій колективізації України і визначає ступінь їх відповідності історичній правді.
Оглавление
Володимир Горак. Статті з історії України першої половини 20-го століття
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ (1929–1933 РР.)
1. Причини здійснення суцільної колективізації в Радянському Союзі
2. Головні передумови суцільної колективізації в Україні та її здійснення
3. Наслідки суцільної колективізації в Україні
Висновки
Бібліографія
ПОВСТАНСЬКІ РУХИ ДОНБАСУ В ПЕРІОДИ ПЕРШОЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ І ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ 1917–1921 РОКІВ
Від автора
1. Збройні повстання на Донеччині у грудні 1905 року
2. Повстанські рухи Донбасу у боротьбі проти небільшовицьких сил і режимів (Української Держави гетьмана Скоропадського, австро-німецької інтервенції, Української Народної Республіки, Всевеликого війська Донського і білогвардійських Збройних Сил Півдня Росії генерала Денікіна)
3. Антибільшовицький повстанський рух на Донеччині у 1919–1922 роках
Висновки
Бібліографія
УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ: СПРОБА КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ
1. Універсали Центральної Ради. про варіанти самовизначення української нації
2. Універсали Центральної Ради. про питання внутрішньої і зовнішньої політики України
Висновки
Джерела
Отрывок из книги
За загальними законами філософії, будь-яке явище суспільства і природи не може виникнути і тим більше тривати більш-менш довгий час, якщо для цього відсутні необхідні причини та передумови. Інакше кажучи, якщо такі чинники в реальності відсутні, то і само те чи інше явище, що називається, не відбудеться. Звичайно, не була винятком проведена в Радянському Союзі у 1929–1933 роках суцільна колективізація, яка кардинально змінила життя не тільки мільйонів трудівників, а й життя України в цілому.
То якими ж були, на думку істориків, конкретні причини і передумови цієї без перебільшення епохальної події?
.....
Зовсім іншої точки зори дотримується сучасний український історик Б.Хорошун. Він визнає, що куркульство в Україні існувало у перші роки нової економічної політики, але у 1923 році ця група українського селянства назавжди зникла внаслідок внутрішньої політики більшовицької партії. З такого бачення тієї дійсності виходить, що дрібна сільська буржуазія зникла в Україні ще приблизно за шість років до початку суцільної колективізації, а, отже, аж ніяк не могла стати не те що реальним, а й навіть потенційним поневолювачем бідняцько-середняцьких верств.
Проміжну точку зору на кількість куркулів у 1929 році висловлює в одній із своїх книг С.В.Кульчицький. З одного боку, дослідник не поділяє тезу Б.Хорошуна про повну відсутність куркульства напередодні усім нам відомих вирішальних подій, але, з іншого боку, не вважає, що у 1929 році господарства дрібної сільської буржуазії складали 3–4% загальної кількості хліборобських господарств України. С.В.Кульчицький зазначає, що така кількість куркульських господарств існувала в Україні у 1927 році; що ж стосується року початку колективізації, то тоді в Україні були наявними лише 73 тис. куркульських господарств, тобто лише приблизно 1,5 % від загальної кількості селянських господарств [10].
