Читать книгу Найкращі вірші - Йоган Вольфганг Гете - Страница 2

По тисячах цілунків опалив

Один – прощальний.

Віддалились кроки.

А як страждання втишилось глибоке,

Той берег з горами й латками нив,

Що я відплив од нього, дивом див

І щастя джерелом здававсь, допоки

Його блакиттю потойбіч затоки

Од мого зору вечір не закрив.

А вже коли пейзаж за далиною

Сховало море, в серця глибині