Читать книгу Микола Леонтович - Ю. І. Коляда - Страница 7

Сонячне світло. Небесна блакить. Далеко у далечині блакитнооке хлоп’я. Вона наздоганяє. Та це ж її син. У нього в руках кришталеві дзвоники. А навколо лунає старовинна мелодія «Щедрика». Таке видіння побачила породілля Марія Йосипівна Леонтович, з роду Ятвинських, дружина священника Дмитра Феофановича Леонтовича, напередодні уродин свого первістка. Марія народила хлопчика по дорозі додому, тому його й назвали на честь захисника мандрівників – Миколою. Мабуть, тому й усе життя його пройшло в мандрах. А ще він прийшов у цей світ у заметільну зиму, коли безкінечно падав сріблястий сніг. Сніг здавався лагідним та пухким, втім поволі крихітні сніжинки огортали білим крижаним холодом селянські оселі і дерева, небо і землю. Цей зимовий безжалісний холод увійде і в долю Миколи Леонтовича, нещадно вистуджуючи його чутливу душу. І покинути цю землю композиторові судилося також під зимовими непривітними зорями. Смерть його прийде несподівано і настигне творця у творчому злеті.