Сестри крові
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Юрий Винничук. Сестри крові
Розділ 1. Юліана: «Сан-Єронімо». «Стрибог» Березень 1648 року
Розділ 2. Еуфорбія Фебролиста. Касперів батько. Травень 1648 року
Розділ 3. Юліана: Абордаж. Марко Проклятий. Березень—квітень 1648 року
Розділ 4. Львів. Лукаш. Самійло Кушевич. Вересень—жовтень 1648 року
Розділ 5. Юліана: Ґданськ. Гертруда. Королева Христина. Вересень 1648 року
Розділ 6. Лукаш. Доктор Геліас. БурҐомістр Ґрозваєр. Пилявецький погром. Вересень—жовтень 1648 року
Розділ 7. Юліана: Рай і пекло. Поєдинок. Початок жовтня 1648 року
Розділ 8. Юліана: Анрієта. Повернення. Початок жовтня 1648 року
Розділ 9. Львів. Великий інквізитор. Початок жовтня 1648 року
Розділ 10. Юліана: Голем. Ґрозваєр. Початок жовтня 1648 року
Розділ 11. Облога Львова почалася. 5—9 жовтня 1648 року
Розділ 12. Гетьманські умови. 10—12 жовтня 1648 року
Розділ 13. Юліана: Оборона Високого замку. Полон. 10—15 жовтня 1648 року
Розділ 14. Кінець облоги. 13—26 жовтня 1648 року
Розділ 15. Юліана: Анрієта й Каспер. Гертруда. 15—31 жовтня 1648 року
Розділ 16. Катівське весілля. Кінець жовтня 1648 року
Розділ 17. Смерть від голки. Кінець жовтня 1648 року
Розділ 18. Юліана: Sanguinis sorores. Кінець жовтня 1648 року
Розділ 19. Юліана: Посланець ордену. Кінець жовтня 1648 року
Розділ 20. «Біблія Диявола» Кінець жовтня 1648 року
Розділ 21. Розплата. Кінець жовтня 1648 року
Розділ 22. Рабин Меєр. Манускрипт. Кінець жовтня 1648 року
Розділ 23. Юліана: Крапля крові. Кінець жовтня 1648 року
Від автора
Отрывок из книги
Ніч здатна прикрасити будь-які руїни, будь-яку потвору зробити привабливішою, теплішою і ближчою, приховати все, що не вартує людського ока, ніч стелить перед нами розкішне видиво з темних невиразних, мерехтливих плям і смуг, дозволяючи лише окремим блискіткам тут або там заіскрити й відразу ж згаснути. Ніч – це те, до чого ми прямуємо все своє життя і, вийшовши з ночі, у ніч перейдемо. Важко перебільшити почуття беззахисності й тривоги, породжені темрявою, адже вночі ми перебуваємо під крилами смерті, самотні й безборонні, віддані на поталу демонам. Ніч тихіша за день, але вночі ми боїмося того, на що не звертаємо уваги за дня, час, коли нас кидає в холодний піт від шурхоту мишей, скрипу підлоги, собачого виття чи крику сови. Вдивлятися в ніч однаково, що вдивлятися в свою душу, в глибінь свого єства, у причаєні й нікому не сповідані думки.
Ніч, що розкинулася над Балтійським морем, була така ж непроникна й темна, як ніч, що постає перед нашими заплющеними очима, бо й небо було захмарене й не видно було ані зорі, ані місяця, лише в глухій далині зблискували тонюсінькі ниточки блискавок, осяюючи невеликий клаптик темряви, але гуркіт грому сюди не долинав, він гаснув десь за обрієм.
.....
– Кого там несе лихої години? – здивувалася господиня і метнулася до дверей.
До хати ввалилися три мокрі бабери, яких Вівдя бачила в яру.
.....