Пастка для різника

Оглавление

Юрій Даценко. Пастка для різника

Розділ 1

1

2

3

4

5

6

7

Розділ 2

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Розділ 3

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Розділ 4

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Розділ 5

1

2

3

4

5

Розділ 6

1

2

3

4

5

6

7

Розділ 7

1

2

3

Розділ 8

1

2

3

4

5

Післямова, або «Справу закрито»

Подяки

Отрывок из книги

Вибиратися з-під ковдри у півтемряву вихололої за ніч кімнатки страшенно не хотілося, і Яків усіляко намагався відтягти неприємну мить остаточного пробудження. За вікном ще колихалася густа нічна пітьма, об шибку ледь чутно шкреблися сніжинки, будинок німував, і так добре було лежати під ковдрою, слухати шарудіння снігу й думати, що все місто ще спить, а ти, сам-один посеред цього безмежного моря тиші, вже прокинувся.

Невеличкий Проскурів додивлявся останні передсвітанкові сни й розмірено дихав, приспаний сніговою колисковою. Яків нашорошив вуха: за звичним цоканням ходиків у сусідній кімнаті почулося, як десь скрипнула дошка, брязнула на першому поверсі пічна заслінка, а потім будинок знову поринув у ранкову дрімоту.

.....

– Архипе! – Яків ступив на світло й опинився у міцних обіймах приятеля.

– От добре, що я тебе зловив! – Большаков видобув звідкілясь із надр пальта пляшку шампанського та ще якийсь ароматний пакунок і вручив усе це Якову. – Чому ти не написав у своїй цидулці, коли вдома будеш? Таку подію належить відсвяткувати!

.....