І стало світло…

Оглавление

Юрій Даценко. І стало світло…

Розділ 1

Розділ 2

Розділ 3

Розділ 4

Розділ 5

Розділ 6

Розділ 7

Розділ 8

Розділ 9

Розділ 10

Розділ 11

Розділ 12

Розділ 13

Епілог

Післямова

Отрывок из книги

Того недільного вечора до храму зібралася тьма-тьмуща людей. Чи знудилися за тиждень за сякими-такими розвагами, а чи й справді шукали розради в Бозі, але майдан перед церковцею нагадував ярмарок. Хіба без звичного для такої місцини галасу худоби та птиці, без надривних вигуків перекупок і циганської лайки. А так – було все: і шкодливі дітиська, за ватагами яких курява здіймалася незгірше, як за валкою возів; і переморгування гуртів хлопців і дівчат; і затяті суперечки підтоптаних дядьків, котрі добряче навечерялися перед службою та потребували до задоволення тілесного ще й доброї балачки; і довірливі зітхання молодиць, що звіряли одна одній секрети болячок «по жіночому» та способів їхнього лікування.

Перед церквою вже яблуку ніде було впасти, а люд прибував. Здавалося, йди просто зараз у село, завертай до першої-ліпшої хати й неси, що забажаєш – усі Гречинці зібралися біля храму.

.....

– Якби Господь хотів, щоб ми жили в морі, він дав би нам зябра, як рибам. Але ані зябер, ані крил у нас немає. То для чого пхатися в небо, туди, де нам робити нічого? Я правильно думаю, пане Ровнєр?

– Але ж ви не заперечуєте, що все на світі стається з волі Божої, бо ж говорять: на все воля його?

.....