Читать книгу Суворість - Юрій Липа - Страница 2

Ми – Нація, сузір’я міліонів,

Ми – серце воль, ми – буйна кузня сили,

Що розсипає блиски, що як громи-стріли,

І думці не догнать тих громів-перегонів, —

Ми – Нація, сузір’я міліонів!

Від нас, звиваючись, ростуть залізні руки,

Бескиди торсають, глухі лани зорали,

І дзвінко б’ють сусід у груди мідні, —

Ми – Нація! Злились усі хорали,

Ми – Нація! Усі – в один побідний!

Куди завзятих лиць полив’янії лави,

Куди женетеся під прапорами слави?

Ми – Нація! Ми килими колоній

Розкидали йдучи, верховодимі шалом.

Глухі в нас – шоломи. Мечі нам – як долоні.

Бог і Непримиримість! – Ми ж є Божим валом!